Інвестиційний аналіз
Процес приведення майбутньої вартості грошей до їх поточної (сучасної) вартості називається дисконтуванням. Він дозволяє визначити, скільки треба було б інвестувати сьогодні, щоб отримати деяку суму в майбутньому, тобто визначити поточну вартість:
Отже, поточна (сучасна) вартість дорівнює майбутній вартості,
помноженій на коефіцієнт ---------- 1—-, що має назву коефіцієнт дисконтування.
(1 + E ) *
Приклад 1.2. Поточна вартість 1000 грн., які будуть отримані через 3 роки при інвестуванні під 10% річних, складе:
Значення множників нарощення і коефіцієнтів дисконтування для різної тривалості розрахункових періодів та різних значень ставки прибутковості наводяться у спеціальних таблицях (додаток Б).
Методологія інвестиційного аналізу передбачає приведення різночасових (що відносяться до різних кроків розрахункового періоду) грошових коштів до їх вартості на певний момент часу, який називається моментом приведення. Моментом приведення, як правило, обирають або базовий момент, або крок розрахункового періоду, на якому в результаті реалізації інвестиційного проекту вперше отримується чистий прибуток (рис. 1.2). З огляду на це основною технологією оцінки ефективності інвестиційних проектів в більшості випадків є дисконтування грошових коштів.
|
Рис. 1.2. Можливі моменти приведення вартості доходів та витрат в інвестиційному аналізі |
Інвестиційний процес — це послідовність взаємопов'язаних інвестицій (вкладень коштів), які здійснюються протягом декількох часових періодів, віддача від яких теж розтягнута в часі. Тобто при аналізі ефективності інвестицій слід враховувати, що вони, як правило, передбачають не одноразові платежі, а певну їх послідовність в часі, яка називається потоком платежів або грошовим потоком (Cash-Flow, CF).
Для спрощення розрахунків ефективності інвестиційних проектів приймається, що в межах одного часового періоду чисті надходження (або видатки) мають місце або на його початку (і тоді потік називається пренумерандо), або наприкінці (потік постнумерандо). В практиці аналізу інвестиційних проектів, як правило, якщо іншого не зазначено умовами інвестування, застосовується потік постнуме- рандо. Це зумовлено тим, що підводити підсумки та оцінювати фінансові результати будь-якої діяльності згідно з принципами обліку прийнято після завершення звітного періоду.
У загальному випадку будь-який грошовий потік складається з таких базових елементів:
- видаток (витрачання, відтік) коштів (Cash Out-Flow, СОР);
- надходження (приплив, приток) коштів (Cash In-Flow, dF);
- чистий грошовий платіж (сальдо, ефект, активний баланс) — різниця між надходженнями та видатками.
Поняття надходжень і видатків грошових коштів принципово відрізняються від доходів і витрат, оскільки останні не завжди передбачають операції з перерахування, рух між контрагентами відповідних сум грошових коштів. Наприклад, амортизація основних засобів, що є складовою операційних витрат суб'єктів господарювання. З іншого боку, не всі грошові виплати належать до витрат. Наприклад, придбання товарно-матеріальних запасів пов'язано з відтоком грошей, але не є витратами до часу їх використання у виробництві.
Майбутня вартість потоку грошових коштів визначається як сума майбутніх вартостей чистих грошових платежів, сформованих в кожному періоді часу існування цього грошового потоку. Відповідно, поточна вартість потоку грошових коштів — як сума поточних вартостей чистих грошових платежів.
Особливим видом грошового потоку є ануїтет — потік, в якому чисті грошові платежі в кожному періоді однакові за обсягами. Необхідність оцінки вартості таких потоків досить часто виникає в інвестиційному аналізі, наприклад, при оцінці фінансових інвестицій в боргові і пайові цінні папери, а також інвестицій, що передбачають оренду майна.
1 ... 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 ... 138 Повернутися на початок книги
