Основи економічної теорії
Банківське кредитування експортера й імпортера виступає у формі позик під заставу товарів, товарних документів тощо.
Експортний кредит — це кредит, який видає банк країни- експортера банку країни-імпортера для кредитування поставок машин, устаткування і т.ін. Видається він у грошовій формі і з обов'язковою умовою: позичальник зобов'язаний використати позику виключно для закупівлі товарів у країни-кредитора. Однією з форм експортного кредиту є кредит покупцеві, за якого банк експортера безпосередньо кредитує фірми країни-імпортера та їхні банки. Такі кредити пов'язуються з придбанням товарів і послуг у певної фірми.
Нові форми міжнародного кредиту
Характерною особливістю сучасних кредитних відносин є виникнення таких нових форм кредитування, як факторинг, форфейтинг та лізинг.
Факторинг — купівля спеціалізованою фінансовою компанією грошових вимог експортера до імпортера та їхня інкасація, тобто збирання боргу з покупця. Фактор-компанія зобов'язується або переказувати клієнту гроші в міру збирання їх з боржників, або сплатити йому готівкою під час укладання угоди. Вартість факторингу дорожча, ніж вартість звичайної банківської позики (вона може досягти 20%), оскільки фактор-компанія приймає на себе ризик неповернення боргу і надає ряд інших послуг.
Форфейтинг — це купівля банком на повний строк боргових документів імпортера. Банк бере на себе ризик несплати боргових зобов'язань і збирає за це фіксовану в договорі тверду ставку — премію.
Лізинг — це кредитування у формі оренди устаткування, автомобілів, суден, літаків тощо строком на 3—15 років. Лізинг включає в себе цілий пакет послуг, а саме: монтаж, забезпечення запасними частинами, технічне обслуговування, страхування тощо. Лізинговими операціями займаються спеціальні компанії, які створюються, як правило, банками. Доходом від лізингових операцій є орендна плата.
18.2 Міжнародна міграція робочої сили
Міжнародна міграція робочої сили охоплює весь світ: як його розвинуту частину, так і відсталу периферію. За даними 2005 р., у світі нараховується майже 200 млн трудящих, які працюють за межами батьківщини; більше половини з них є вихідцями з країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою.
Міжнародна міграція робочої сили
Міжнародна міграція робочої сили є однією з об'єктивних підстав становлення цілісної світо господарської системи. Водночас проблема вільної міграції є найнебезпечнішою для урядів як у політичному, так і в соціальному аспекті. Етнічні, релігійні забобони і пряма економічна загроза інтересам окремих груп, котрі побоюються конкуренції з боку іммігрантів, роблять цю проблему надто гострою. A відтак при проведенні міграційної політики дуже важливо знати природу, загальноекономічні та соціальні наслідки цього явища.
Міжнародна міграція робочої сили — це переміщення робочої сили з однієї країни в іншу. Вона включає два основні взаємопов'язані процеси: еміграційний та імміграційний.
Еміграція — це виїзд робочої сили з однієї країни в іншу.
Імміграція — це в'їзд робочої сили до приймаючої країни. Рееміграція — повернення робочої сили в країну еміграції (на батьківщину).
Форми міграційних процесів
Основними формами міграційних процесів є постійна, тимчасова та нелегальна міграція:
• Постійна міграція переважала до Першої світової війни. Значні маси людей назавжди покидали свої країни і переселялися на постійне місце проживання до США, Канади, Австралії тощо. Переселення в зворотному напрямку було незначним.
• Тимчасова міграція передбачає повернення мігрантів на батьківщину по закінченні певного строку. У зв'язку з цим сучасна трудова міграція набула ротаційного характеру.
• Нелегальна міграція надто вигідна підприємцям країн-мігрантів і становить своєрідний резерв необхідної їм дешевої робочої сили.
1 ... 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 ... 117 Повернутися на початок книги
