Основи економічної теорії
Зростання національного доходу країни, який призводить до збільшення попиту на імпортні товари, породжує попит на валюту країни-імпортера і тенденцію до знецінення національної валюти. А зростання експорту, пов'язане із зростанням національного доходу в іншій країні, породжує тенденцію до підвищення курсу національної валюти країни-експортера.
У сфері обігу до чинників, що визначають довгочасні тенденції руху валютного курсу, належить інфляція, її темпи порівняно з темпами знецінення провідних валют.
У випадку інфляції зміна валютного курсу чисто номінальна, на відміну від реальної зміни курсу у випадку відносної зміни продуктивності праці. Якщо в першому випадку впливати на валютний курс у бік його підвищення можна засобами монетарної політики (скорочення емісії грошей, підвищення ставки позичкового відсотка і т. ін.), то в другому — засобами, спрямованими на підвищення продуктивності праці до рівня, який забезпечує конкурентоспроможність на світовому ринку.
Одним із чинників, що визначає рух валютних курсів, є відносний рівень реальних відсоткових ставок .
Відносний рівень реальних відсоткових ставок регулює потоки капіталів між країнами. Збільшення відсоткових ставок робить країну привабливою для вкладання фінансових коштів. Внаслідок цього збільшується пропозиція іноземної валюти і попит на національну валюту. Низькі відсоткові ставки обмежують або спричинюють відплив капіталу, в результаті збільшується попит на національну валюту. Відповідно поводить себе і валютний курс; у першому випадку він має тенденцію до підвищення, у другому — до зниження.
Отже, сильніша інфляція і нижчі реальні відсоткові ставки призводять до знецінення валюти.
Короткострокові коливання валютних курсів залежать від психологічного чинника — ринкового «очікування» учасників валютного ринку (думок банкірів, дилерів тощо про перспективи динаміки курсу тієї чи іншої валюти, валютні інтервенції і т. ін.), який породжує різного роду спекуляції на валютних ринках, у тому числі спекулятивний рух капіталів. Очікування подальшого зниження (підвищення) валютного курсу породжує прагнення звільнитися (закупити) від даної валюти, що призводить до ще більшого зниження (підвищення) валютного курсу.
Валютна інтервенція, тобто втручання центральних банків і казначейств у валютні операції, проводиться як з метою підвищення, так і з метою зниження валюти своєї країни або іноземної валюти. Якщо ставиться мета підвищити курс національної валюти, то банки і казначейства вдаються до масового продажу іноземної і купівлі національної валюти. Якщо ж країна зацікавлена в зниженні курсу своєї валюти, то відбувається зворотне — масова купівля іноземної і продаж національної валюти. Валютна інтервенція може вчинити лише тимчасовий вплив на рух валютних курсів, міра її ефективності залежить від обсягу коштів спеціально створених валютних фондів.
Зниження курсу національної валюти сприяє викидному експорту товарів. Однак валютний демпінг приносить додатковий прибуток тільки тоді, коли зовнішнє знецінення валюти (так зване зниження її валютного курсу) випереджає внутрішнє знецінення, тобто падіння купівельної спроможності грошей у даній країні. Лише в цьому випадку, продаючи товар за попередньою (або більш низькою) ціною в іноземній валюті, експортер обмінює цю валюту на більшу кількість своєї національної валюти внаслідок падіння курсу останньої. Це дає йому змогу купити на внутрішньому ринку більше устаткування, сировини, робочої сили для розширення виробництва.
19.2 Валютні відносини та платіжний баланс
Міжнародні розрахунки
Основною формою валютних відносин є міжнародні розрахунки, які здійснюються за міжнародними операціями і відображаються в узагальненому вигляді в платіжних балансах усіх країн світу.
1 ... 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 ... 117 Повернутися на початок книги
