Прийняття управлінських рішень
У процесі відбору базових варіантів необхідно керуватися певними критеріями, за якими можуть оцінюватись варіанти рішень. Вибір критеріїв — процес творчий і досить часто неформалізований Назвемо деякі загальні групи критеріїв, що можуть використовуватися для порівняння варіантів:
— економічні (собівартість, рентабельність, прибутковість тощо);
— технологічні (надійність, якість, термін експлуатації і т. д.);
— техніко-економічні (продуктивність, строк окупності, інвестиції, експлуатаційні витрати тощо);
— ергономічні (безпека, зручність тощо);
— психологічні (навички керівництва, індивідуальні особливості та ін.);
— соціальні (юридичні норми, соціальні наслідки та ін.);
— екологічні (природоохоронні норми, екологічні стандарти, екологічний моніторинг і наслідки).
У колективному прийнятті рішень важливо «домовитися», чітко узгодити, якими пріоритетними критеріями доцільно користуватись під час аналізу та вибору рішення.
Для цього можна скористатись індивідуальними й колективними експертними оцінками. Аналітики виявляють свої суб'єктивні погляди на проблему, по-різному розставляють акценти, дають різні прогнози. Для того щоб рухатися вперед, слід пам'ятати про компроміси.
6. Експериментальна перевірка альтернатив. Коли управлінець після проведення оцінки альтернатив дещо сумнівається в остаточному виборі найкращого варіанта і при цьому є додаткові ресурси (матеріальні, трудові, час тощо), по можливості здійснюється експериментальна перевірка двох-трьох кращих альтернатив. Зрозуміло, що далеко не завжди експериментальна перевірка можлива в принципі.
7. Вибір найкращого варіанта рішення. Після визначення кола можливих рішень настає етап кінцевого вибору найкращого варіанта рішення.
Оскільки ухвалення рішення — це не тільки наука, але й мистецтво, прерогатива ухвалення рішення належить особі, що його приймає.
Поряд із результатами експертизи під час ухвалення рішення управлінець ураховує додаткову інформацію про об'єкт прийняття рішення, яка може бути доступна лише йому як керівнику.
Крім того, менеджер може бути схильний до різного ступеня ризику, віддавати перевагу тим або іншим способам досягнення результату, мати різний досвід реалізації тих або інших способів управлінського впливу на ситуацію тощо. He виключена ситуація, коли керівник може не погодитися з жодним із запропонованих альтернативних варіантів.
Тобто остаточне прийняття рішення, вибір прийнятної альтернативи може виявитися не менш складним процесом, ніж визначення, формулювання можливих варіантів.
Так, Кутузов на воєнній раді у Філях, вислухавши думку її учасників, вирішив залишити Москву, хоча жоден з експертів цього не запропонував. І це рішення виявилося слушним. Але це зовсім не означає, що думкою учасників зборів полководець знехтував.
Таким чином, до успіху в прийнятті найкращого управлінського рішення приводить поєднання досвіду, знань кваліфікованих спеціалі- стів-експертів і мистецтва менеджера зрозуміти, оцінити ситуацію та прийняти єдино правильне рішення.
1.3. Класифікація управлінських рішень
Класифікація управлінських рішень необхідна для визначення загальних і конкретно-специфічних підходів до їх розробки, реалізації й оцінки. Найбільш поширені способи класифікації мають такі ознаки:
1) функціонально-управлінський зміст;
2) функціональна спрямованість;
3) рівень ієрархії систем управління;
4) суб'єктність організації;
5) часовий діапазон;
6) причина виникнення;
7) метод розробки;
8) ступінь оригінальності;
9) психологічні особливості суб'єкта управління;
10) рівень директивності.
1 ... 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 ... 98 Повернутися на початок книги
