Прийняття управлінських рішень
де Ko6 — частка оборотних коштів у активах, тобто відношення оборотного капіталу до загальної суми активів підприємства;
Кнп — рентабельність активів, обчислена як відношення нерозподіленого прибутку до загальної суми активів;
Kp — рентабельність активів, обчислена як відношення прибутку від реалізації продукції до загальної суми активів;
Kn — коефіцієнт покриття як відношення ринкової вартості власного капіталу до позикового;
Ke — віддача всіх активів, тобто відношення виручки від реалізації до загальної суми активів.
Залежно від значення Z прогнозується можливість банкрутства: до 1,81 — дуже висока; від 1,81 до 2,67 — висока; від 2,68 до 2,9 — можлива; понад 3,0 — дуже низька.
Методи дисконтування. Дисконтування — метод оцінки проектів шляхом вираження майбутніх грошових потоків через їх вартість у поточний момент часу.
Досить часто як один з основних критеріїв прийняття фінансових рішень пропонується розглядати метод чистого дисконтованого доходу (NPV). Для прийняття фінансового рішення за допомогою розрахунку NPV потрібно: зробити поточну оцінку майбутнього результату; порівняти його з теперішніми витратами. Якщо різниця додатна, то пропоноване рішення (проект) можна вважати прийнятним з фінансового погляду. Додатне значення чистої зведеної вартості означає, що поточна вартість доходів перевищує інвестиційні витрати.
Розрахунок майбутнього фінансового результату для певного періоду часу (зведення майбутнього грошового потоку до результату цього періоду, або дисконтування) має враховувати різну вартість грошей: гроші, які отримані сьогодні, мають вищу вартість, ніж ті, що можуть бути отримані в майбутньому. «Поточні», «сьогоднішні» гроші мають вищу вартість, оскільки дають можливість отримати додатковий дохід, «заробити» на цих грошах.
12.2. Управління інвестиційними рішеннями
Інвестиційні рішення — це рішення, пов'язані із вкладанням (інвестуванням) коштів в активи в певний період часу з метою одержання зиску в майбутньому.
Управлінські інвестиційні рішення фокусуються на питаннях визначення напрямів (об'єктів) вкладання тих коштів, які є в розпорядженні організації. Досить часто в літературі зазначається, що інвестиції здійснюються з метою отримання прибутку. Це так лише певною мірою. Треба звертати увагу, що існує й «соціальне інвестування», навіть у рамках діяльності комерційних організацій. У таких випадках не виникає прямого комерційного ефекту у вигляді прибутку. З'являються ефекти іншого типу — покращання умов праці, відпочинку, оздоровлення, культурно-освітнього розвитку тощо. До того ж слід ураховувати, що, крім прибутку, власників бізнесу цікавить рівень капіталізації компанії, тобто її ринкова вартість. Це важливе фінансове питання: яку суму коштів може отримати власник при повному або частковому продажу свого бізнесу? Тому фінансовий менеджмент компанії, управлінські рішення можуть фокусуватися не тільки на прибутку, але й на ряді інших цілей. Безумовно тільки те, що фінансово- інвестиційні рішення мають «працювати» на інтереси власників організації, на забезпечення реалізації стратегії організації та її бізнес- одиниць, на досягнення необхідного рівня поточної та перспективної конкурентоспроможності організації.
Інвестиційні рішення можна поділити на такі види:
— матеріальні (вкладання в реальний капітал);
— фінансові (вкладання у фінансові активи — цінні папери тощо);
— нематеріальні (вкладання в нематеріальні активи).
Об'єктами інвестиційної діяльності організації можуть бути основні фонди, цінні папери, інтелектуальний капітал, інші об'єкти власності та майнові права.
У визначенні доцільності прийняття того чи іншого інвестиційного проекту потрібно відповісти на такі основні запитання:
1 ... 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 ... 98 Повернутися на початок книги
