Кримінальне право України
Злочин є закінченим з моменту надання винною особою завідомо неправдивої інформації незалежно від того, чи змогла вона у такий спосіб одержати субсидії, субвенції, дотації, кредити або пільги щодо податків (формальний склад).
Суб'єкт злочину спеціальний: 1) громадянин-підприємець; 2) гро- мадянин-засновник (учасник); 3) службова особа суб'єкта господарської діяльності.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і спеціальною метою отримання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків. Особа, яка, надаючи свідомо неправдиву інформацію, прагнула привласнити одержані нею у вигляді дотацій, субвенцій, субсидій, кредитів кошти, має підлягати кримінальній відповідальності за злочин проти власності — за шахрайство чи замах на нього.
Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 222 KK) є: 1) вчинення його повторно; 2) заподіяння ним великої матеріальної шкоди.
Під великою матеріальною шкодою державі чи кредитору слід розуміти заподіяння матеріальних збитків, які у 500 та більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян (прим. до ст. 218 KK). Це може бути, наприклад, внаслідок використання субсидій, субвенцій, дотацій чи кредитів не за їх цільовим призначенням, неповернення одержаного кредиту чи несплати відсотків по них, ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів тощо.
При відмежуванні шахрайства з фінансовими ресурсами від злочинів проти власності, зокрема від шахрайства та заволодіння чужим майном шляхом зловживання особою своїм службовим становищем, слід виходити зі змісту і спрямованості умислу особи, мотиву, мети та моменту їх виникнення (див. п. 23 названої Постанови). Якщо винна особа надавала завідомо неправдиву інформацію з метою привласнення коштів у вигляді субсидії, субвенції, дотації чи кредиту, її дії потрібно кваліфікувати як готування до заволодіння чужим майном шляхом шахрайства чи замах на вчинення цього злочину, а в разі фактичного обернення одержаних коштів на свою користь чи на користь інших осіб — як закінчене шахрайство за відповідною частиною ст. 190 KK.
Ухилення від сплати податків у зв'язку з одержанням пільг щодо них шляхом шахрайства з фінансовими ресурсами, якщо розмір не сплачених податків дорівнює чи перевищує п'ятсот, але менше п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, має кваліфікуватися лише за ч. 2 ст. 222 KK, а якщо він у п'ять тисяч та більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (тобто утворює особливо великі розміри коштів, які фактично не надійшли до бюджетів чи державних цільових фондів), — за ч. 1 ст. 222 і ч. 3 ст. 212 KK (див. п. 24 Постанови).
3. Задача:
К. та Я. зустріли на пероні залізничного вокзалу Б., який вантажив у вагон поїзда Київ-Москва 50 ящиків цукерок. Погрожуючи фізичним насильством, вони забрали у Б. його товар, пообіцявши повернути його наступного дня, якщо останній сплатить їм 5000 грн, а при відмові виконати вимогу, знищать цукерки. Наступного дня Б. передав К. та Я. необхідну суму, але свого майна не одержав, оскільки його продали, а гроші поділили.
Кваліфікуйте дії К. та Я.
Відповідь:
Дії К. та Я. потрібно кваліфікувати за ч. 3 ст. 186 і ч. 2 ст. 189 KK як відкрите заволодіння чужим майном (грабіж), поєднане з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб, та вимогу передачі чужого майна (вимагання) з погрозою застосування насильства над потерпілим, а також з погрозою знищення його майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Білет № 36
1. Поняття та види необережності. Випадок (казус), його характеристика та відмежування від злочинної недбалості.
Необережність, поряд з умислом, є основною формою вини у кримінальному праві України. Необережна форма вини характерна для порушень правил безпеки руху та експлуатації транспорту, порушень правил охорони праці та безпеки виробництва, для окремих господарських і службових злочинів.
1 ... 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 ... 219 Повернутися на початок книги
