Кримінальне право України
Залежно від того, хто здійснює кваліфікацію злочинів (залежно від конкретних суб'єктів, які здійснюють кримінально-правову оцінку скоєного), вона буває двох видів: 1) офіційна (легальна) — це кваліфікація злочину, яка здійснюється уповноваженими на те державою особами (працівниками органів дізнання, слідчими, прокурорами та суддями), закріплюються в процесуальних документах та породжує певні юридичні наслідки, що мають обов'язковий характер; 2) неофіційна (доктринальна) — це відповідна правова оцінка, яка дається окремими громадянами, адвокатами, журналістами, науковцями у наукових статтях, монографіях, підручниках, навчальних посібниках, у виступах на наукових конференціях тощо (така кваліфікація не має обов'язкового характеру, але може враховуватися суб'єктами офіційної кваліфікації, впливати на розвиток науки кримінального права та законодавчу діяльність, формувати правові погляди суспільства).
Структуру кваліфікації злочинів утворюють такі елементи: а) об 'єкт кваліфікації — це діяння, що підлягає кримінально-правовій оцінці; б) суб'єкт кваліфікації — це органи, що здійснюють кримінально-правову оцінку діяння; е) зміст кваліфікації — це те, що складає її сутність, у зв'язку з чим розпочинається та заради чого здійснюється певна діяльність, тобто це оцінка скоєного з погляду кримінального закону як злочину чи незлочинної поведінки.
Передумовами правильної кваліфікації злочинів є такі вимоги: а) глибокого вивчення та розуміння особою, що застосовує кримінально-правові норми, засад кримінального права, кримінально-правової політики держави та судово-слідчої практики; б) правильного з'ясування та тлумачення змісту кримінального закону, всіх ознак конкретної кримінально-правової норми; в) повного й усебічного дослідження фактичних ознак учиненого суспільно небезпечного діяння; г) застосування правил кваліфікації злочинів, вироблених теорією та практикою, при обґрунтованому поєднанні ознак злочину, що встановлені законом, із ознаками вчиненого діяння.
Підстави кваліфікації злочинів: 1) фактична — обставини справи, наявні в реальній дійсності, що стали відомі правоохоронним органам і були процесуально закріплені, — де, коли, ким, за яких обставин, у який спосіб, із використанням яких знарядь або засобів вчинено злочинне діяння, які шкідливі наслідки воно спричинило, ким вчинене, яким чином виявилося суб'єктивне ставлення особи до скоєного тощо (це, так би мовити, фактичний склад злочину); 2) нормативна (юридична) — сформульований у відповідній нормі KK юридичний склад злочину, яким законодавець оголошує певну поведінку особи злочин- ною й, так би мовити, «перетворює» певний тип суспільно небезпечної поведінки на злочин певного виду (лише юридичний склад злочину дозволяє у процесі застосування кримінально-правових норм зробити висновок, який саме конкретний злочин вчинила особа).
Основними правилами кваліфікації злочинів є такі:
1) усі фактичні ознаки вчиненого мають відповідати юридичним ознакам складу злочину;
2) ознаки вчиненого злочину слід відмежовувати, відокремлювати від суміжних складів злочинів;
3) до вчиненого злочину завжди повинна застосовуватися та кримінально-правова норма, яка найбільш повно охоплює його ознаки;
4) за наявності у вчиненому діянні ознак загальної та спеціальної норм застосовують спеціальну норму;
5) кваліфікований склад злочину має пріоритет (перевагу) перед основним складом, а особливо кваліфікований — перед кваліфікованим і поглинає його;
6) діяння, при якому заподіяння шкоди додатковому безпосередньому об'єктові посягання є способом, складовою частиною заподіяння шкоди основному об'єктові, кваліфікується як один злочин; діяння, при вчиненні якого шкода додатковому об'єктові заподіюється факультативно, кваліфікується як сукупність злочинів;
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 219 Повернутися на початок книги
