Категорії

• Філософія
• Маркетинг
• Економіка
• Фінанси
• Менеджмент
• Гуманітарні науки
• Правова література
• Природничі та технічні науки
• Аудит, бухгалтерський, кадровий облік

Цікаво знати

Тут буде iнфо

Популярні книги

• Промышленный маркетинг
• Ринкове ціноутворення
• Индексы продукции и экономические барометры капиталистических стран
• Фондовый рынок
• Інформатизація світогосподарського розвитку
• Юридична конфліктологія
• Відшкодування зносу основних виробничих фондів
• Біржова діяльність
• Інтелектуальна власність
• Макроекономіка

Кримінальне право України

Вступ

Кримінальне право України є однією з найважливіших дисциплін кримінально-правового циклу, яка викладається у вищих юридичних закладах освіти. Досконале знання кримінального законодавства нашої держави є необхідною умовою успішної роботи за фахом. Це покладає на студента обов'язок з перших днів занять відмовитися від поверхо­вого засвоєння кримінально-правових інститутів, категорій і понять.

З вивченням питань кримінального права пов'язана підготовка не тільки студентів до семестрових та державних екзаменів, але й абітурі­єнтів юридичних вузів — до вступних екзаменів.

Досвід приймання екзаменів свідчить про наявність таких най­більш поширених і типових хиб, що стосуються знань і практичних навичок абітурієнтів і студентів з курсу кримінального права:

1.   Найбільш поширеними хибами у відповідях на питання, пов'язаних із Загальною частиною кримінального права, є такі: незда­тність чітко визначити основні поняття (кримінального права, злочину, складу злочину, готування та замаху на злочин, співучасті у вчиненні злочину, сукупності, повторності та рецидиву злочинів, необхідної оборони, крайньої необхідності, покарання та інших) або їхні характе­рні ознаки; неможливість визначити обов'язкові ознаки складу злочи­ну, нерозуміння відмінності об'єкта від предмета злочину (наприклад, об'єктом крадіжки є майно, замість об'єктом крадіжки є відносини власності, а предметом є майно), обставин, що виключають злочин­ність діяння (необхідна оборона) від обставин, що звільняють від кри­мінальної відповідальності (примирення винного з потерпілим) та об­ставин, що звільняють від покарання та його відбуття (звільнення від відбування покарання з випробуванням) та ін.

2.  Із найбільш поширених хиб у відповідях на питання, пов'язаних з Особливою частиною кримінального права, слід зазначити такі: непов­ний юридичний аналіз складів злочинів, без вказівок на їхні конструкти­вні та кваліфікуючі ознаки або визначення загальних елементів складу злочину без конкретизації їх стосовно певного складу злочину (об'єктом крадіжки є суспільні відносини, замість об'єктом крадіжки є відносини власності), неспроможність чіткого розмежування суміжних складів злочинів (наприклад, крадіжки (ст. 185 KK) від грабежу (ст. 186 KK)).

3.   He можна визнати задовільним знання абітурієнтів і студентів ква­ліфікуючих ознак та їх змісту в складах злочинів. Наприклад, кваліфі­куючої ознаки вбивства — умисне позбавлення життя двох або більше осіб (п. 1 ч. 2 ст. 115 KK). Зазвичай відповідь обмежується тим, що вин­на особа вбиває двох або більше осіб. Цього, зрозуміла річ, недостатньо, щоби зрозуміти зміст цієї ознаки вбивства. А відповідь повинна мати та­кий зміст: по-перше, умисне позбавлення життя двох або більше осіб кваліфікується за п. 1 ч. 2 ст. 115 KK за умови, що їх убивство охоплю­валось єдиним умислом винного; по-друге, для такої кваліфікації не має значення, яким мотивом керувався винний і чи був він однаковим у по­збавленні життя кожного з потерпілих; по-третє, якщо ці мотиви перед­бачено як кваліфікуючі ознаки, дії винного додатково кваліфікуються і за відповідними пунктами ч. 2 ст. 115 KK; по-четверте, наявність розри­ву в часі при реалізації єдиного умислу на вбивство двох або більше осіб значення для кваліфікації злочину за п. 1 ч. 2 ст. 115 KK не має.

4.  У відповідях на екзаменах досить часто залишаються поза ува­гою важливі зміни і доповнення в чинному кримінальному законодав­стві України, внесені за останній час. Тому в посібнику вказані зміни та доповнення до кримінального законодавства станом на 1 квітня 2011 p., що допоможуть обґрунтувати студенту свою відповідь.

5.   Вимагають більш ґрунтовного використання відповідні положення постанов Пленуму Верховного Суду України, навчально-методичної та монографічної літератури з кримінального права. Однак слід пам'ятати, що відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону України «Про судоустрій і статус су­ддів» від 7 липня 2010 р., Пленум Верховного Суду України вже немає таких повноважень, які були визначені в п. 6 ч. 2 ст. 55 («дає роз'яснення судам загальної юрисдикції з питань застосування законо­давства, у разі необхідності визнає не чинними відповідні роз'яснення вищих спеціалізованих судів») Закону України «Про судоустрій Украї­ни» від 7 лютого 2002 р. (втратив чинність). Тобто склалася нестандарт­на правова ситуація, коли постанови ПВСУ не мають відповідного юри­дичного значення з моменту набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року. Однак виникає питан­ня щодо юридичної сили постанов ПВСУ, які були прийняті до набран­ня чинності вказаного закону. На думку знаного вітчизняного криміна­ліста М. І. Хавронюка, такі постанови ПВСУ будуть поступово втрачати чинність. У правозастосуванні постанови ПВСУ будуть враховуватися судами без вказівки у відповідних процесуальних документах. Втрата чинності таких документів буде обумовлена прийняттям нових постанов Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.¹

 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12  ... 219 Повернутися на початок книги