Головна
     

Кримінальне право України

До військових начальників слід відносити військовослужбовців, які для виконання певних завдань мають у своєму розпорядженні підлег­лих, наділені правом віддавати останнім накази, розпорядження та ін­ші обов'язкові для виконання вимоги і застосовувати щодо них дисци­плінарну владу (зокрема, начальники за службовим положенням (посадою), тобто військовослужбовці, котрим доручено постійно чи тимчасово керувати службовою діяльністю інших військовослужбов­ців або робітників та службовців (підлеглих); начальники за військо­вим званням).

Відкрита відмова виконати наказ начальника — це найбільш зу­хвала форма непокори — передбачає наявність заяви (усної чи пись­мової) підлеглого про його небажання виконувати наказ, або інше де­монстративне його невиконання, яке може супроводжуватись будь- якими репліками чи здійснюватися мовчки. Від непокори слід відріз­няти випадки суперечки, коли підлеглий вступає в обговорення наказу, виявляючи своє незадоволення у зв'язку з його отриманням, але вреш­ті-решт наказ виконує.

Інше умисне невиконання наказу полягає у тому, що підлеглим на­каз начебто приймається до виконання, але насправді не виконується. Невиконання наказу може полягати: а) у діях, вчиняти які наказ прямо забороняв; б) невиконанні дій, які мали бути виконані згідно з нака­зом; в) у виконанні таких дій з порушенням встановлених наказом строків та інших обов'язкових умов їх виконання.

Злочин є закінченим, залежно від форми її вчинення, з моменту відмови виконати наказ начальника або з моменту його фактичного невиконання.

Суб'єкт злочину — спеціальний. Це військовослужбовець (війсь­ковозобов'язаний під час проходження зборів), підлеглий щодо нача­льника, який віддав наказ.

Суб'єктивна сторона злочину у першій його формі характеризу­ється прямим умислом, а в другій — прямим або непрямим умислом.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 402 KK) є: 1) вчинен­ня його групою осіб; 2) спричинення ним тяжких наслідків (це оціноч­на категорія, під якою слід розуміти, приміром, зрив виконання бойо­вого завдання, спричинення значної матеріальної шкоди тощо).

Особливо кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 3 ст. 402 KK) є вчинення його: 1) в умовах воєнного часу; 2) в бойовій обстановці.

Воєнний час — це особливий період, що має місце в Україні або в її окремих місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небез­пеки державній незалежності України, й територіальній цілісності. Бо­йова обстановка — це певний стан військових з'єднань, частин (кора­блів) та (або) підрозділів, за яким вони ведуть погоджені дії з метою знешкодження (розгрому) військового супротивника, оволодіння важ­ливими районами (рубежами) або утримання їх і виконання інших так­тичних завдань (ця обстановка може мати місце при ліквідації прикор­донних конфліктів, при порушенні недоторканності повітряного чи морського простору України, під час загальновійськового, танкового, протиповітряного, повітряного і морського, а також наступального й оборонного бою, бою у місті, в оточенні, відбиття висадки морського десанту тощо).

3. Задача:

Д., працюючи в управлінні житлового забезпечення міста та вико­ристовуючи своє службове становище, одержувала хабарі за сприяння у наданні квартир пільговим категоріям громадян. Від К. вона отрима­ла 13000 доларів США за надання двохкімнатної квартири, а від С. — 31000 доларів США за надання чотирьохкімнатної квартири.

Кваліфікуйте дії Д.

Відповідь:

Дії Д. потрібно кваліфікувати за ч. 2 і 3 ст. 368 KK як послідовне одержання хабара у великому та в особливо великому розмірі (абз. 2 п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26 квітня 2002 р. «Про судову практику у справах про хабарництво»).

Білет № 79

1. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р.

 

1  ... 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204  ... 219 Повернутися на початок книги

Якщо ви хотіли додати книгу, виправити або видалити зверніться за адресою imanbooks @ ukr.net
© 2011Карта сайту