Кримінальне право України
Кваліфікуйте дії М.
Відповідь:
Дії М. потрібно кваліфікувати за ч. 2 ст. 367 KK як службова недбалість, що спричинила тяжкі наслідки. Згідно п. 4 примітки до ст. 364 KK тяжкі наслідки, якщо вони полягають у заподіянні матеріальних збитків, вважаються такі, які у 250 і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Білет № 5
1. Структура Кримінального кодексу України. Співвідношення Загальної та Особливої частини кримінального права.
Закон про кримінальну відповідальність складається із Загальної та Особливої частин, кожна з яких, своєю чергою, складається з розділів, а розділи — зі статей. До структури Кримінального кодексу України слід віднести і Прикінцеві та перехідні положення, які складаються з двох розділів. У кримінально-правовій літературі виникає дискусія чи слід відносити до структури KK Додаток Перелік майна, що не підлягає конфіскації за судовим вироком. Як відомо, з 1984 р. він не переглядався і виглядає як анахронізм у чинному кримінальному законодавстві. Хоча його законодавча регламентація саме у Кримінальному кодексі України, на нашу думку, свідчить про включення Додатку до вказаної структури.
Статті Загальної частини KK містять норми, що встановлюють принципи і загальні положення кримінального права, чинність кримінального закону в просторі і часі, визначають поняття злочину, стадії вчинення умисного злочину, ознаки суб'єкта злочину, зміст вини, поняття співучасті, види множини злочинів, обставини, що виключають злочинність діяння, підстави звільнення від кримінальної відповідальності та від покарання і його відбування, загальні засади призначення покарання тощо. Загальна частина складається із 15 розділів.
Більшість статей Особливої частини KK складається з одної або декількох частин, кожна з яких є окремою кримінально-правовою нормою, що містить самостійний склад злочину. Норми Особливої частини KK визначають, які саме суспільно небезпечні діяння є злочинами, та які покарання передбачено за їх скоєння. Особлива частина складається з 20 розділів, назва кожного з яких відображає певну групу розташованих у ньому злочинів, схожих між собою за родовим об'єктом посягання. Наприклад: «Розділ VI. Злочини проти власності».
Фактори, які обумовлюють єдність Загальної i Особливої частин кримінального права України:
1) основний масив норм i Загальної i Особливої частини кримінального права виражені в одному й тому самому кримінальному законі — Кримінальному кодексі України;
2) Загальна i Особлива частина мають єдині завдання — опір злочинності, в них виражена воля одного й того ж законодавця — вищого органу державної влади України;
3) Загальна i Особлива частина виражають одну й ту ж саму кримінальну політику держави в боротьбі зі злочинністю. Основними напрямками цієї політики, яка реалізується нормами Загальної i Особливої частини, є:
— посилення відповідальності за тяжкі злочини, застосування суворих заходів впливу щодо рецидивістів, oci6, які вперто не бажають стати на шлях виправлення;
— пом'якшення або повне усунення відповідальності за діяння, які не становлять великої суспільної небезпеки, широке застосування видів покарання, не пов'язаних з позбавленням волі за необережні злочини, щодо oci6, які вперше і випадково порушили кримінальний закон, вчинили малозначні злочини;
4) в основу як Загальної, так i Особливої частини покладені одні й ті ж принципи (персональної відповідальності, індивідуалізації відповідальності та покарання, економії кари і т. ін.);
5) норми i Загальної, i Особливої частини застосовуються лише взаємопов'язано. Жодна норма Загальної частини не може бути усвідомлена і застосована, якщо не конкретизувати її зміст стосовно окремих видів злочинів — положень, які закріплені в Особливій частині. І навпаки, жодна норма Особливої частини не може бути застосована у відриві від положень, які містяться в нормах Загальної частини кримінального права;
1 ... 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 ... 219 Повернутися на початок книги
