Головна
     

Кримінальне право України

Воєнний стан — це особливий правовий режим (політико- економічна ситуація), що вводиться в Україні або в її окремих місце­востях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, й територіальній цілісності. Збройний конфлікт має самостійне правове значення, якщо він відбувається поза межами воєнного стану — у разі фактичного початку воєнних дій, але ще до оголошення воєнного стану, або взагалі у мирний час.

Злочин є закінченим з моменту виконання в інтересах ворога пев­них дій на шкоду Україні (у першій формі) або з моменту початку зби­рання відомостей, що становлять державну таємницю, чи з моменту їх передачі (у другій формі), або з моменту фактичного надання допомо­ги іноземній державі, іноземній організації або їх представникам до­помоги в проведенні підривної діяльності проти України (у третій фо­рмі). Це — злочин з формальним складом.

Суб'єкт злочину — спеціальний (тільки громадянин України, який досяг 16-річного віку). Саме за цим елементом складу злочину держа­вна зрада головним чином відмежовується від шпигунства (ст. 114 KK), в якому суб'єктом виступає тільки іноземець або особа без гро­мадянства.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, за якого особа усвідомлює, що її діяння вчиняються на шкоду зовніш­ній та внутрішній безпеці України, і бажає їх здійснити.

Частина 2 ст. 111 KK передбачає заохочувальну норму, відповідно до якої звільняється від кримінальної відповідальності громадянин України, якщо він на виконання злочинного завдання іноземної держа­ви, іноземної організації або їх представників ніяких дій не вчинив і добровільно заявив органам державної влади про свій зв'язок з ними та про отримане завдання.

Основні відмінності державної зради від шпигунства: в ознаках об'єктивної сторони складу злочину, в суб'єкті злочину та умовах зві­льнення від кримінальної відповідальності.

3. Задача:

С. був затриманий як підозрюваний у вчиненні грабежу. Його вночі незаконно тривалий час допитував слідчий Ф. з метою примусити да­вати показання, що саме С. вчинив злочин, в якому його підозрюють.

Кваліфікуйте дії слідчого Ф.

Відповідь:

Дії слідчого Ф. потрібно кваліфікувати за ч. 1 ст. 373 KK як при­мушування давати показання при допиті шляхом незаконних дій з бо­ку особи, яка проводить досудове слідство.

Білет № 4

1. Закон про кримінальну відповідальність.

У юриспруденції і судово-слідчій практиці термін «законодавство» застосовується у широкому розумінні як сукупність законів та інших нормативно-правових актів, які забезпечують правове регулювання су­спільних відносин на території держави, та у вузькому розумінні лише як сукупність законів, прийнятих парламентом або референдумом.

Закон про кримінальну відповідальність — це сукупність сис­тематизованих та окремих законодавчих актів, що визначають загальні принципи та підстави кримінальної відповідальності, призначення по­карання, звільнення від відповідальності і покарання, а також визна­чають злочинність і караність діянь.

Характерною особливістю законодавства про кримінальну відпові­дальність (кримінального законодавства) є те, що воно фактично скла­дається з одного закону — Кримінального кодексу.

Кримінальний кодекс України — це прийнятий Верховною Ра­дою України закон, який містить систему взаємопов'язаних і взаємо- обумовлених юридичних норм, що розкривають загальні поняття і принципи кримінального права України, умови і підстави притягнення до кримінальної відповідальності та звільнення від неї і визначають, які суспільно небезпечні діяння є злочинами і які покарання слід за­стосовувати до осіб, котрі їх вчинили.

Основними ознаками закону про кримінальну відповідальність є: його загальнообов'язковість, формальна визначеність, прийняття його тільки парламентом України і тільки він визначає злочинність та кара­ність діяння.

 

1  ... 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18  ... 219 Повернутися на початок книги

Якщо ви хотіли додати книгу, виправити або видалити зверніться за адресою imanbooks @ ukr.net
© 2011Карта сайту