Фінансове право
Тема 9 Податкове право
9.1.
Система оподаткування
в Україні. Непрямі податки
Податкове право є складним фінансово-правовим інститутом, що регулює основи формування дохідної частини бюджетної системи країни, тобто регулює лише відносини, що пов'язані з рухом грошових коштів від платників податків і зборів до бюджетів відповідного рівня. Податкове право взаємодіє з усіма інститутами фінансового права. Його норми зумовлені публічністю державних фінансів та регулюють діяльність зі стягування податкових платежів для загальнодержавних і регіональних потреб. Отже, податкове право — це один з основних інститутів фінансового права.
Податкове право як фінансово-правовий інститут становить сукупність норм, що регулюють суспільні відносини у сфері справляння податків та обов'язкових платежів до бюджетів і державних цільових фондів, установлюючи при цьому права, обов'язки та відповідальність сторін.
Інститут податкового права є відокремленим комплексом юридичних норм, що забезпечують цільове регулювання різновиду відносин, пов'язаних з надходженням до бюджетів податків і зборів. Податкове право — відносно самостійний сектор фінансового права та займає автономне становище щодо інших інститутів цієї галузі.
Предметом податкового права є група однорідних суспільних відносин, що визначають надходження грошових коштів від платників до бюджетів у формі податків і зборів. Характерною рисою податкових відносин є їх чітко виражений владно-майновий характер. Щодо методу правового регулювання, то він є характерним для фінансового права в цілому, тобто це — метод державно-владних приписів, що підкріплюється можливістю застосувати санкції з боку держави.
Водночас зазначений
метод має особливий механізм регулювання, взаємозв'язок норм, юридичний режим. Імперативний метод
регулювання чітко встановлює межі поведінки підпорядкованих суб'єктів.
Складна сутність
податку, що об'єднує економічні та правові його характеристики, зумовлює юридичну
суть податкових норм, характер їх взаємодії. Оскільки податкова
система держави є системою розподільних і перерозподільних відносин у
суспільстві, вона детермінує юридичну природу податково-правової норми. Подібно до інших правових норм, податково-правові норми містять
правила поведінки, встановлені державою та забезпечені силою
її примусу. З іншого боку, специфіка предмета податкового права
визначає й специфіку юридичної природи податково-правових норм. їх змістом є
встановлення правил поведінки учасників особливого виду
суспільних відносин — податкових відносин, тобто поведінки, яка завжди пов'язана з розподілом чи
перерозподілом державою в її інтересах частини власності інших юридичних і
фізичних осіб.
Залежно від змісту податково-правові норми поділяються на матеріальні й процесуальні. У свою чергу залежно від характеру впливу на поведінку суб'єктів податкових правовідносин усі матеріальні податково-правові норми поділяються на зобов'язуючі, забороняючі та уповноважуючі. Об'єктивний поділ фінансово-правових норм на зазначені види зумовлюють такі фактори:
а) функції податкових норм;
б) спеціалізація податкових норм;
в) способи правового регулювання.
Інститут податкового права визначається багатьма елементами, що зводяться до ряду загальних принципів:
— наявність комплексу рівних норм, що регулюють однорідні відносини;
— різносторонній вплив податкових норм, який забезпечує єдиний підхід;
— об'єднання всіх норм інституту податкового права стійкими зв'язками.
Принципи податкового
права охоплюють керівні положення права, визначають суть системи та інституту. Можна виділити
матеріальні (що охоплюють суть категорії), процесуальні (що регулюють сфери
компетенції суб'єктів податкових правовідносин) і розрахункові (що регулюють
функціонування конкретного податкового механізму) принципи.
1 ... 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 ... 165 Повернутися на початок книги
