Фінансове право
Таким чином, фінансова діяльність
держави є діяльністю щодо формування, розподілу і
використання централізованих і децентралізованих грошових фондів
з метою забезпечення здійснення функцій держави, завдань соціально-економічного характеру, управління, обороноздатності, діяльності державних
органів.
Зміст фінансової
діяльності складає зрештою прояв усіх функцій держави, оскільки реалізація
будь-якої державної функції вимагає адекватного фінансового забезпечення. Залежно від змісту і
характеру функцій фінансова діяльність здійснюється:
а) як реалізація
державної влади;
б) як виконавчо-розпорядча діяльність, що реалізовує
державне управління.
Фінансова діяльність виконується на підставі єдиних принципів державного управління :
— обліку і контролю;
— планування;
— участі населення в управлінні;
— законності і фінансової дисципліни;
— безперервності;
— економічної доцільності;
— розподілу компетенції органів управління і контролю та ін.
Фінансова діяльність, виступаючи
необхідною складовою частиною механізму соціального управління, забезпечує напрям
фінансових ресурсів у відповідні галузі економіки, управління, соціальну сферу. При цьому фінансову
діяльність характеризують певні особливості:
1) на відміну від
однорідних сфер державної діяльності вона має міжгалузевий, загальний характер, оскільки
забезпечення фінансовими ресурсами направлено на всі галузі і сфери державного
управління, область контролю;
2) фінансова діяльність реалізується як державними органами, так і органами місцевого самоврядування (в деяких випадках вона реалізується через спільну діяльність цих органів);
3) фінансова діяльність поєднує і безпосереднє управління з використанням імперативних методів (відносно державних підприємств та ін.), і непряме, рекомендаційне управління (відносно грошових ресурсів недержавних юридичних осіб, фізичних осіб);
4) фінансова діяльність здійснюється через діяльність як представницьких, так і виконавчих органів влади.
Об'єктом фінансової
діяльності є відносини, що регулюють рух державних грошових фондів
на всіх стадіях їх обороту (формування, розподілу, використання). У вузькому розумінні
слова йдеться про рух грошей, які утворюють державні фонди. Суб'єктний склад відносин, регулюючих фінансову
діяльність, досить традиційний і визначений (держава, територіальні
громади, юридичні і фізичні особи).
Правові основи
фінансової діяльності знайшли своє закріплення у фінансовому законодавстві. На відміну від
виконавчої діяльності органів держави, що проявляється в
правовій формі актів управління, її правовими формами є як закон, так і акт управління. Найважливішим і
значущим актом, що визначає основи фінансової діяльності, є Конституція України, яка у ст. 67, пп. 4 і 14 ст. 85, ст. 92, ст. 95—100, п 28 ст. 105, пп. 3—6 ст. 116, п. 4 ст. 138, ст. 142 закріпила форми, методи і принципи
здійснення фінансової діяльності, права та обов'язки органів державної влади
й управління, а також органів місцевого самоврядування в цій сфері.
Конституційні основи фінансової діяльності деталізуються й знаходять свій розвиток у різних за своєю силою і юридичною природою актах законодавства.
У правовому
відношенні чітко розмежовується фінансова діяльність, виконувана
безпосередньо державою і через органи господарського управління
підприємств, установ та організацій. В першому випадку держава у
сфері загальнодержавних фінансів в особі уповноважених фінансових і
кредитних органів саме формує, розподіляє і використовує кошти, здійснює
фінансування виробничої і невиробничої сфер.
У другому випадку
держава наділяє відповідними повноваженнями за утворення грошових фондів і їх
використання державні підприємства, об'єднання, міністерства та
відомства. Саме вони фінансують галузі народного господарства і тісно зв'язані через бюджетні та
податкові механізми з централізованими фінансами.
1 ... 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 ... 165 Повернутися на початок книги
