Фінансове право
Фінанси як система відносин виявляються в цілій сукупності категорій, понять. Однією з найзагальніших, фундаментальних, системоутворюючих категорій є фінансове господарство, фінансова система, тобто йдеться про схожі поняття. В сучасних юридичних наукових працях частіше за все характеризується фінансова система, фінансове господарство розглядається тезово стосовно фінансової діяльності держави. На початку XX ст. у фінансово-правовій літературі ці поняття переважно характеризувалися як синоніми, насамперед досліджувалося фінансове господарство, його особливості.
Особливості фінансового господарства:
а) примусово-колективний характер господарства;
б) регулювання доходів витратами;
в) перевага над приватним господарством як за розмірами, так і за тривалістю існування;
г) специфічні примусові способи придбання господарських благ;
д) зміст як галузі управління.
Фінанси, складаючи цілісну, однорідну систему, передбачають певну внутрішню видову
диференціацію. Обумовлена вона більш детальним, спеціальним аналізом
внутрішніх складових частин фінансів, відмінних специфічними особливостями і
режимами. В цих умовах однорідні, єдині за формами та методами формування
або розподілу грошових коштів відношення визначаються як фінансовий інститут. Наявність єдиних за
природою і змістом, але різних за формою фінансових інститутів
зумовлена різноманіттям сфер застосування фінансів, напрямами їх
реалізації.
Таким чином, під фінансовою системою слід розуміти сукупність і взаємозв'язок урегульованих фінансово-правовими нормами різних груп фінансових відносин (фінансових інститутів, ланок фінансів), за допомогою яких держава формує, розподіляє та використовує централізовані і децентралізовані фонди коштів. При цьому специфіка фінансової системи не вичерпується лише особливостями складових її елементів, а й полягає, перш за все, в характері зв'язку і відносин між ними.
У матеріальному
значенні фінансова система є сукупністю грошових фондів. Під грошовим фондом розуміється
відносно відособлена частина грошових коштів держави, призначена для
певної мети. При утворенні грошового фонду за ним закріплюються джерела формування коштів, що знаходять своє
віддзеркалення в актах законодавства. Фонди знаходяться в залежності один від
одного, і їх грошові кошти можуть частково кореспондуватися (тобто той або інший фонд
може створюватися за рахунок коштів іншого). Кожний фонд знаходиться у віданні
відповідного органу, наділеного повноваженнями з оперативного управління
засобами, зосередженими в цьому фонді. Використання грошових коштів, що виділяються з
фонду, повинне носити цільовий характер, який визначається
призначенням фонду і тим плановим актом (актом управління), відповідно до якого
відбулося таке виділення.
Важливо звернути увагу на ту обставину, що у спеціальній літературі існує й інше розуміння категорії «фінансова система». Так, фінансову систему розглядають як сукупність державних органів і установ, що здійснюють безпосереднє керівництво фінансовою діяльністю держави. При цьому нерідко разом з терміном «фінансова система» деякі автори використовують термін «система фінансових органів» або «фінансовий апарат».
Устрій фінансової системи, кількість, види і призначення елементів, що входять у неї, різні для кожної країни та залежать від багатьох чинників, серед яких: 1) форма правління; 2) форма державного устрою; 3) політичний режим; 4) тип економіки; 5) національні традиції та ін.
Фінансову систему часто характеризують у двох аспектах:
а) як сукупність фінансових інститутів, що опосередковують формування і використання грошових фондів;
б) як сукупність державних органів і установ, що здійснюють фінансову діяльність (цей аспект враховуватиметься при аналізі компетенції органів фінансової діяльності, органів фінансового контролю).
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 165 Повернутися на початок книги
