Фінансове право
Розподільча функція
фінансів гарантує забезпечення державою відповідних суб'єктів необхідними
грошовими ресурсами, підтримку суспільних пропорцій. Об'єктом регулювання
виступає частина сукупного суспільного продукту, що поступає державі, суб'єктами відносин — держава, територіальні
громади, юридичні і фізичні особи. При розподілі формуються і підтримуються
пропорції між частинами сукупного суспільного продукту, національного доходу, забезпечується
розвиток розширеного відтворювання, враховуються інтереси держави, підприємств, громадян. Ця функція
реалізується в процесі первинного і вторинного розподілу. В першому випадку
утворюються первинні фонди базового рівня (доходи фізичних осіб, прибуток підприємств і організацій
та ін.), сукупність яких і формує національний дохід держави. Проте на цьому етапі
утворюються тільки передумови формування державних грошових фондів, розміри яких
остаточно визначаться лише після сплати податків, обов'язкових зборів і платежів. Останні процеси і
складають зміст вторинного розподілу або перерозподілу. Цьому етапу властиві
певні особливості, пов'язані з формуванням так званих
вторинних доходів держави. Якщо на стадії первинного розподілу
прибуток державних підприємств відразу ж надходить до власника —
державі, то на стадії
вторинного грошові кошти змінюють власника. Наприклад, отримавши на стадії
первинного роз- поділу доходи, на стадії вторинного
розподілу фізичні особи, сплачуючи податки, якраз і забезпечують
зміну власності на частину грошових коштів, передаючи їх державі.
Розподільча функція
фінансів реалізується на декількох рівнях:
а) внутрішньогосподарський, що характеризує
розподіл грошових ресурсів усередині підприємства (формування фондів матеріальних
витрат, заробітної плати, прибутку);
б) внутрішньогалузевий, який забезпечує розподіл грошових коштів усередині галузі, між підгалузями. Перш за все йдеться про розподіл усередині основних галузей матеріального виробництва (промисловість, сільське господарство, транспорт, зв'язок, будівництво);
в) міжгалузевий, за допомогою якого
здійснюється розподіл грошових ресурсів між основними галузями. В цих умовах
формуються основні пропорції суспільного відтворення;
г) міжтериторіальний, що гарантує
надходження грошових коштів окремим регіонам держави, залежить від адміністративно-територіального розподілу
держави і забезпечує утворення місцевих бюджетів.
Контрольна функція
фінансів органічно пов'язана з розподільчою. Вони фактично
існують як єдиний механізм. Здійснюючи розподіл грошових фондів, держава одночасно
контролює їх розміри, співвідношення, пропорції. Контрольною функцією
фінансів відстежуєгься весь процес розподілу і руху грошових ресурсів. Диференціація
контролю по стадіях дозволяє прийняти необхідне рішення, коректувати й
уточнювати на проміжних етапах рух грошових фондів, покращити процес
розподілу.
Виходячи із значущості й особливої ролі соціальних зв'язків, що розглядаються, держава за допомогою права прагне врегулювати їх належним чином, додати їм відповідні форму і зміст. Будучи врегульованими нормами права, фінансові відносини одержують своє закріплення та оформлення у вигляді фінансово-правових відносин, і в іншому, вищезазначеному, вигляді існувати не можуть. Таким чином, держава, управляючи фінансами, встановлює порядок мобілізації, розподілу і використання грошових фондів, особливо централізованих. Від імені держави в цих відносинах виступають уповноважені органи.
Спочатку фінанси не мали певної складної будови і виражалися загальним словом «казна», яке означало гроші чи майно, що належали державі або общині. В міру розвитку держави, ускладнення апарату управління, адміністративно-територіального розподілу країни, розширення сфери фінансової діяльності держави фінанси починають структуруватися у визначену систему.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 165 Повернутися на початок книги
