Фінансове право
Метою
фінансового контролю є: 1) виявлення фактів порушення фінансового
законодавства або неналежного виконання учасником фінансової діяльності
своїх обов'язків; 2) виявлення винних і залучення їх до
відповідальності; 3) усунення порушень фінансової дисципліни, у тому числі
відновлення порушених правовідносин.
Методи фінансового контролю — прийоми і способи його здійснення.
Методика — це конкретні прийоми і способи здійснення конкретних дій при реалізації фінансового контролю. Вона показує, в якому порядку необхідно проводити перевірку, з чого її починати та чим закінчувати.
Фінансовий контроль
здійснюється в чітко визначених правових межах та викликає конкретні юридичні
наслідки. Правове регулювання фінансового контролю здійснюється
нормами фінансового права. В юридичній літературі існує думка про
фінансовий контроль як інститут загальної частини фінансового права. Разом з тим поза
сумнівом і інше. Фінансовий контроль властивий усім етапам
фінансової діяльності, всім фінансово-правовим підгалузям та
інститутам особливої частини фінансового права. Також фінансовий
контроль є, мабуть, єдиним структурним підрозділом фінансового права, правові норми якого
містяться як у загальній, так і в особливій частинах, тобто структура
фінансового контролю має достатньо складний характер. До загальної частини
фінансового права слід віднести фінансово-правові норми, регулюючі загальні
принципи, мету і завдання, організацію і порядок здійснення
фінансового контролю, характеристику його видів та методів. Що ж до фінансово-правових норм, що передбачають
специфіку здійснення фінансового контролю в різних сферах фінансової діяльності, то вони цілком
справедливо відносяться до особливої частини. Конкретизація ж їх
специфічних завдань і змісту знаходить своє відображення в
інституційних правових актах (наприклад, в Бюджетному кодексі України або Законі
України «Про аудиторську діяльність»).
Певний інтерес становить проблема фінансового контролю в ракурсі процесуальної форми. Стисло, «пунктирно» позначимо деякі принципові моменти. Контрольну діяльність необхідно розглядати як самостійний і специфічний різновид юридичного процесу. При цьому, досліджуючи ієрархічну структуру процесу, контроль слід розташувати після правотворчості й правозастосування. Повною мірою наведене відноситься і до фінансового контролю. В ході здійснення фінансового контролю використовуються норми як матеріального, так і процесуального права, де пріоритет залишається за останніми. Так, вони визначають фінансові контрольно-процесуальні виробництва, стадії і режими. Переважаючими відповідно є і фінансові контрольно-процесуальні правовідносини.
4.2. Види фінансового контролю
Контроль, як установлення відповідності заданого стану фактичному у сфері фінансової діяльності при його розгляді з соціальної точки зору можна підрозділити на державний і суспільний. На сьогодні існують певні підстави стверджувати, що правомірно виділяти і міжнародний фінансовий контроль як відповідну діяльність міжнародних організацій, що стосується певних сторін фінансової діяльності держав або міжнародних організацій. Наприклад, контроль МВФ або інших подібних структур. Згідно з переконаннями, що існували у фінансово- правовій науці Радянського Союзу, фінансовий контроль розподілявся на два види: державний і суспільний. У рамках останнього виділялися партійний, профспілковий і народний контроль.
Фінансовий контроль відрізняється багатоплановістю поставлених перед ним цілей і різноманіттям вирішуваних завдань. Його здійснення входить у компетенцію досить широкого кола контролюючих органів. У теорії фінансового права виділяються різні критерії, різні підстави класифікації фінансового контролю. При цьому загальноприйнятим підходом у виділенні конкретних його видів є вибір таких критеріїв, як суб'єктний склад контролюючих органів; специфіка об'єкта фінансового контролю; час його проведення.
1 ... 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 ... 165 Повернутися на початок книги
