Фінансове право
Зовнішній державний борг — це сукупність заборгованості держави за позичками на зовнішньому ринку. Він складається з:
— позик на фінансування Державного бюджету і погашення зовнішнього державного боргу;
— позик на підтримку національної валюти;
— позик на фінансування інвестиційних та інституціональних проектів;
— державних гарантій, що надаються Кабінетом Міністрів України для кредитування проектів, фінансування яких передбачено Державним бюджетом України;
— інших гарантій.
Основними складовими державної заборгованості є заборгованості бюджетів. Проте необхідно враховувати й інші борги, відповідальність за погашення яких також несе держава (заборгованість, що виникає при здійсненні державою підприємницької діяльності, заборгованість державних підприємств). У багатьох країнах існують складні критерії визначення державного боргу. До середини 90-х років XX століття до складу державного боргу Німеччини входила заборгованість федерації з п'ятьма спеціальними фондами (ЄКР-фондом, фондом «Німецька єдність» та ін.), заборгованостями земель і громад. У той же час заборгованість німецьких федеральних залізниць та німецької федеральної пошти не входили в державний борг, хоча і відображалися на рахунках Німецького федерального банку. В Австрії, навпаки, заборгованість державних підприємств (у тому числі залізниць і пошти) включалася у федеральну заборгованість.
Державний борг, будучи заборгованістю держави в процесі формування та використання додаткових грошових ресурсів держави за рахунок тимчасово вільних грошових коштів юридичних і фізичних осіб, іноземних держав, відрізняється рядом особливостей:
1. Характер правового статусу кредиторів:
а) юридичні та фізичні особи — утримувачі державних цінних паперів;
б) іноземні держави.
2. Позичальник — держава в особі Уряду України.
3. Борг гарантується всім майном, що знаходиться в загальнодержавній власності.
4. Право емісії може бути закріплено за:
а) урядом;
б) органами місцевого самоврядування.
5. Сфера розміщення боргових зобов'язань:
а) тільки на внутрішньому ринку;
б) тільки на зовнішньому ринку;
в) змішана.
6. Наявність номінальної вартості (вказаної на борговому зобов'язанні і підтверджуючої суми, яку отримав та використовує емітент) і реальної вартості (вартості, за якою боргове зобов'язання реалізується на вільному ринку).
7. Регулювання умов погашення позик (з правом або без права дострокового погашення; одноразово або частинами та ін.).
8. Забезпеченість боргових зобов'язань.
Наявність державного боргу не обов'язково пов'язується з надзвичайними, винятковими обставинами або подіями. В сучасних умовах більшість держав знайомі з проблемою державного боргу. І це не обов'язково свідчить про фінансову неспроможність або фінансові труднощі. Проведення державних позик може бути викликано фундаментальними перетвореннями економіки, значними державними вкладеннями в нове будівництво, розвиток регіонів.
Позикові кошти можуть акумулюватися державою, в основному, двома способами:
а) розміщенням боргових цінних державних паперів;
б) отриманням кредитів (у іноземних держав, спеціалізованих фінансово-кредитних інститутів, інших суб'єктів та ін.).
11.2. Форми державного боргу
Поняття державної заборгованості значно ширше державного боргу. Останній складає тільки одну з частин державної заборгованості. Заборгованість держави можна розглядати як сукупність трьох складових:
1. Поручительські зобов'язання — зобов'язання, що виникають при наданні державою (або уповноваженими нею органами) певних гарантій (при експортно-імпортних операціях, підтримці малого бізнесу та ін.).
1 ... 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 ... 165 Повернутися на початок книги
