Судова влада в Україні
Термінологічний словник
Адаптація (лат. adaptatio — «пристосування») — пристосування вітчизняного законодавства до законодавства країн Європейського Союзу.
Адвокат (лат. advocatus — «захисник») — юрист, який обрав своїм завданням надання правової допомоги особам і захист їх інтересів у процесі судочинства.
Апеляція — форма оскарження судових рішень, які не набрали законної сили.
Безперервність судового розгляду — один із принципів судочинства, який полягає в тому, що розгляд справ і постановления по них судового рішення чи вироку відбуваються при незмінному складі судів безперервно, крім часу, визначеного для відпочинку. Є гарантією безпосередності і усності судового розгляду, виключає сторонній вплив на суддів.
Влада державна — знаряддя здійснення загальнообов'язкової волі всього суспільства, здійснюваної державою від його імені.
Диспозитивність (лат. dispositus — «упорядкований, розподілений») — принцип судочинства, згідно з яким сторони, що беруть участь у розгляді справи в суді, користуються рівними правами та свободою у наданні доказів і їх дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для виконання сторонами їх процесуальних обов'язків і здійснення наданих прав.
Інстанція (лат. instantis — «майбутній») — кожен з наступних вищих ступенів у системі підпорядкованих один одному органів.
Касація (лат. quasso — «розбиваю», «розстроюю») — форма оскарження судового рішення, яке набрало законної сили.
Презумпція (лат. praesumptio — припущення, доки не буде доведено зворотнє) — особа визнається невинуватою, доки не буде доведено зворотнє.
Преюдиціальність (лат. praejudicium — попереднє рішення суду) — один із наслідків вступу в законну силу вироку, рішення суду. Полягає в тому, що встановлені судом обставини, викладені у вироку, судовому рішенні, які набрали законної сили, не слід доводити і не можна спростовувати при розгляді судами інших справ.
Принцип (лат. principo — «основа, початок») — основне вихідне положення якої-небудь наукової системи, теорії, ідеологічного напряму.
Процес у справі (лат. pocessus — проходження, просування) — визначений процесуальним законом порядок судочинства, проведення дізнання, слідства.
Процесуальна діяльність — діяльність, яка здійснюється відповідно до встановленого законом процесу (цивільний процес, кримінальний процес).
Юрисдикція (лат. jurisdictio — «судочинство») — підсудність; право творити суд, а також коло справ, підпорядкованих веденню даною установою.
Юриспруденція (лат. jurisprudentio) — правознавство, сукупність правових наук.
Юстиція (лат. justitia — «справедливість», «правосуддя») — термін, яким визначають всю сукупність судових установ, їх діяльність (правосуддя), а також судове слідство.
1. Судова гілка влади.
2. Суддя — носій судової влади.
3. Завдання суду.
4. Загальна характеристика судової системи України.
5. Причини, що спонукають до подальшого проведення судово-правової реформи.
Конституція України закріпила поділ влади в Україні на законодавчу, виконавчу та судову, а Закон України від 07.07.2010 р. «Про судоустрій і статус суддів», конкретизуючи конституційні положення щодо здійснення судової влади, зазначив, що судова влада в Україні здійснюється незалежними та безсторонніми судами. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на захист гарантованих Конституцією і законами України прав і свобод, захист інтересів юридичних осіб, суспільства, держави. Закон визначив правові засади організації судової влади.
Відповідно до Закону судова влада реалізується шляхом правосуддя у формі цивільного, господарського, кримінального та адміністративного судочинства, здійснюваного судами загальної юрисдикції, і конституційного — Конституційним Судом України. Правосуддя здійснюється в рамках відповідних судових процедур, встановлених Законом України «Про Конституційний Суд України», а також цивільним процесуальним та кримінально-процесуальним кодексами
1 ... 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 ... 43 Повернутися на початок книги
