Товарознавча характеристика продукції свинарства
Сокільська порода створена на Полтавщині тривалою селекцією з можливим використанням овець каракульської породи та кримських маличів. Назва від с. Сокілки Кобиляцького району. Поширені у Полтавській, частково у Дніпропетровській областях. Поголів'я майже 3 % загальної кількості овець в Україні. Жива маса баранів-плідників 60-65 кг, вівцематок — 40-45 кг, настриг немитої вовни відповідно 3,5-4 і 2-3 кг. Довжина косиць близько 2025 см. Барани — рогаті, матки — комолі. Жива маса ягнят при народженні 3,5-4 кг. Від овець сокільської породи одержують 5560 % сірих і 40-45 % чорних смушків. Домінантний ген ширазі (сірий колір) у гомозиготному стані призводить до хронічної тимпанії і загибелі ягнят у 3-4 місяці, якщо їх не використали для одержання смушка у віці 1-3 дні. Для попередження цього явища слід удоско- налювати систему ранньої діагностики альбіноїдів та ширше практикувати гетерогенну систему розведення сірих і чорних смушкових овець.
|
|
Сокільська порода
Українська гірськокарпатська порода овець створена на основі схрещування відрідь місцевих грубововнових гірськокарпат- ських овець з напівтонкорунними цигайськими. Налічує 3 % загальної чисельності овець в Україні. У кращих стадах жива маса баранів-плідників становить 60-80 кг, вівцематок — 40-45 кг. Настриг немитої вовни відповідно 4-5 і 2,7-3,8 кг, вихід чистого волокна 60-80 %, довжина вовни близько 18-20 см і більше. Барани — рогаті, матки — комолі. За лактацію (70-80 днів) від вівцематки одержують від 25-30 до 50 кг товарного молока. Ця порода овець добре пристосована до вологого холодного клімату Карпат.
3.3. Показники м'ясної продуктивності та якість баранини
М'ясна продуктивність овець оцінюється за наступними основними показниками: передзабійна маса, маса туші і внутрішнього жиру, забійна маса, забійний вихід, співвідношення в туші кісток і м'якоті, а також м'язової і жирової тканин, категорія вгодованості овець і туші, сортовий і морфологічний склад туші, локалізація жиру, харчова цінність м'яса, вихід і якість субпродуктів і ін.
Передзабійна маса — один з найважливіших показників прижиттєвої оцінки м'ясної продуктивності овець, оскільки вона має позитивний зв'язок з масою туші. Передзабійну масуовець визначають шляхом зважування тварин після 24-годинної голодної витримки. Втрата живої маси за період голодної витримки зазвичай складає 3-4 % за рахунок виділення калу і сечі.
Маса туші — це туша вівці після забою без внутрішніх органів, голови і ніг. Передні ноги відокремлюють від туші по зап'ястному суглобу, задні — по скакальному. Нирки і принирковий жир не відокремлюють, вони входять в масу туші. Маса туші залежить від породи, статі, віку і вгодованості овець. Існує маса парної туші, яку визначають шляхом зважування відразу після забою, і маса охолодженої туші — через 24 год після її охолодження в холодильній камері при температурі 4-6°. Якість туші визначають по розвитку м'язової тканини і ступеня жировідкладення.
Забійна маса включає масу туші і внутрішнього жиру. Масу туші і внутрішнього жиру враховують окремо.
Забійний вихід — це відношення забійної маси до передзабійної маси овець виражена у відсотках. Він залежить від вгодованості, породи, віку і статі тварин, і коливається від 35 до 60 %.
Туші однієї і тієї ж маси мають залежно від співвідношення в них м'яса-м'якоті і кісток різну харчову цінність. Відношення маси м'якоті до маси кісток прийнято називати коефіцієнтом м'ясності. Цей показник залежить, перш за все, від вгодованості овець, а також породи, статі і віку тварин. Співвідношення м'яса-м'якоті і кісток в туше встановлюють при її обвалці.
Кількість жиру і його розподіл в туші мають істотне значення в оцінці якості баранини, яку отримують при забої овець різних порід. При рості і розвитку організму овець жир відкладається на різних ділянках тіла в певній послідовності, і він має різну харчову цінність. У курдючних і жирнохвостих овець жир на сідницях і хвості з'являється ще в ембріональний період життя. У постембріональний період у овець всіх порід в першу чергу відкладається внутрішній жир (нирковий, кишковий), потім — міжм'язовий, підшкірний жировий шар і останнім — внутрішньом'язовий. Відкладення міжм'язового жиру надає баранині мармуровому вигляду і покращує її харчові якості. У овець різних порід відкладення жиру відбувається по-різному.
1 ... 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 ... 83 Повернутися на початок книги
