Статистика
Статистичні сукупності у сфері суспільного життя можна поділити на дві групи:
сукупності, створені самим життям, які утворюють єдність незалежно від того, чи підлягають вони вивченню статистикою (наприклад, вивчення у господарстві сукупності робітників за освітою, віком, участю у громадській роботі тощо);
сукупності, утворені спеціально з метою статистичного аналізу (наприклад, сукупності підприємств за видами їх комерційної діяльності, за чисельністю в них кваліфікованих робітників, кількістю унікальних видів вироблюваної продукції і т. ін.).
Як бачимо, сукупностям першої і другої груп притаманна однорідність, але в першій з них одиниці тісно і реально взаємопов'язані, а у другій групі досліджувані сукупності можуть бути безпосередньо не пов'язаними між собою.
Таким чином, одиниці статистичної сукупності, утворюючи разом дещо ціле, за рядом своїх властивостей і особливостей різняться між собою. Тобто важливою рисою статистичної сукупності є наявність варіації між її ознаками. Вивчення статистичної сукупності на основі цієї варіації становить важливе завдання статистичної науки.
У формуванні однорідної статистичної сукупності вабливе місце відводиться застосуванню математико-статистичних критеріїв. Створення однорідної статистичної сукупності вважається вихідним (і важливим) моментом в організації обґрунтованого застосування апарату математичної статистики у соціально-економічних дослідженнях. Тут вирішальне значення має з'ясування специфіки формування однорідної статистичної сукупності у просторовому і часовому розрізах. В умовах, коли рівень забезпеченості технічними засобами недостатній (останнім часом спостерігається занепад роботи машинолічильних станцій і центрів на районному рівні), статистичні сукупності формують малі за обсягом з наміром подальшого переходу до великих за обсягом. Наприклад, по підсумовуючих показниках у малій сукупності одержують нові підсумки за цими ж показниками в більшій за обсягом сукупності. Але такий підхід знижує аналітичні можливості у використанні статистичної інформації.
Вирішення цього питання можливе лише через створення автоматизованих банків даних на всіх рівнях управління народним господарством країни (район, область, країна). У цьому зв'язку особливого значення набувають правила і принципи визначення статистичних характеристик сукупностей, утворених па підставі об'єднання підсукупностей. Серед таких характеристик слід назвати загальну середню, одержану на підставі групових середніх. У таких умовах об'єднання статистичних сукупностей знадобиться знання правила складання і розкладання дисперсій (цим моментам присвячені спеціальні розділи підручника). На підставі цього правила виникає нове правило поєднання коефіцієнтів варіації, рівнянь і коефіцієнтів кореляції, рядів динаміки, індексів помилок вибірки і ряд інших методичних нюансів.
Наукові дослідження у цьому напрямі дали змогу знайти загальний механізм співвідношення загальних статистичних характеристик (по всій сукупності) з локальними, одержаними по частинах всієї статистичної сукупності. З'ясування механізму цих співвідношень принципово важливе для розвитку ряду понять і категорій статистичної теорії. Зокрема, у даному випадку діє така схема утворення статистичної сукупності: від більшої за обсягом сукупності до меншої і далі - до окремого її елемента.
Таким чином, формування статистичної сукупності передбачає реалізацію одночасно діючих, протилежних один одному прийомів: об'єднання і роз'єднання елементів і частин статистичної сукупності.
Виникає запитання: навіщо потрібні такі операції у формуваннях сукупностей? Відповідь міститься у постановці і формулюванні таких завдань:
1) за встановленими правилами па підставі локальних статистичних характеристик визначити загальні характеристики;
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 164 Повернутися на початок книги
