Товарознавча характеристика продукції свинарства
Істотних відмінностей в діаметрі м'язових волокон у порід різних напрямів не виявлено, проте слід відмітити, що у генотипів м'ясного напряму діаметр мязових волокон коливався в дещо менших межах ніж у тварин сального напряму.
Склад крові взаємообумовлює характер процесів, що протікають в організмі і відображає дію зовнішнього середовища, яка ним сприймається. До основних факторів, що впливають на мінливість гематологічних показників відносять: породу, напрям продуктивності, вік тварини, її фізіологічний стан, рівень і тип годівлі, стан мікроклімату приміщень.
Одним із важливих показників, що характеризує стан білкового обміну в організмі тварин є білок плазми крові та його склад. Рівень загального білку тісно пов'язаний із продуктивністю тварин.
За нашими дослідженнями вміст загального білку в крові по І серії досліджень був вищий при всіх рівнях відгодівлі у тварин м'ясних генотипів, які за відгодівельними показниками мали кращі характеристики. Це підтверджує дослідження інших авторів, які довели, що як у чистопородних, так і в помісних свиней спостерігається наявність прямого кореляційного зв'язку між вмістом загального білку сироватки крові та інтенсивністю росту підсвинків.
Аналіз співвідношення білкових фракцій показав, що кількісне збільшення білку в крові відбувається в основному, за рахунок глобулінів. На відміну від альбумінів, глобулінова фракція в усіх групах з віком зростала. Вміст в сироватці крові а-глобулінів з віком дещо знижується, а Р-глобулінів навпаки підвищувався — це не суперечить думці науковців в тому, що тварини, які мають перевагу за вмістом глобулінової функції, а саме гамма-глобулінів, краще ростуть і розвиваються, швидше відгодовуються при менших затратах корму на 1 кг приросту.
В дослідах при різних рівнях годівлі свині окремих генотипів по різному використовують енергію корму. Так, тварини миргородської породи краще перетравлювали і використовували жирову і вуглеводну частину раціону. Тому вони вже в 4—5 місяців починали інтенсивніше осалювались і згодом знижували прирости, а велика біла порода краще перетравлювала білкову частину раціону і через це темпи кращих приростів розтягувались на пізніші періоди росту. Відтак ефективність у збільшенні живої маси і використанні корму у них вища. М'ясні ж породи свиней більш вибагливі до протеїнового живлення, але краще від інших генотипів засвоюють азот корму.
З метою цілеспрямованого використання генетичних і парати- пових факторів для підвищення продуктивності свинарства та збільшення виробництва високоякісної свинини, яка б відповідала вимогам внутрішнього, а також зарубіжного ринку необхідно:
— активізувати селекційну роботу по підвищенню продуктивності існуючих порід, а також створенню внутріпородних спеціалізованих генотипів для отримання високоякісної товарної свинини;
— розширити і поглибити комплексні теоретичні та практичні дослідження по вивченню механізму впливу факторів середовища на одержання високоякісної і екологічно не забрудненої свинини;
—впроваджувати в господарствах кожного регіону країни чітко розроблені системи розведення, відпрацьовані з врахуванням сучасних досягнень селекції, годівлі та утримання тварин в племінному і товарному свинарстві;
—особливу увагу звертати не тільки на виробництво органічно чистої свинини, але й приготування з неї високоякісних виробів для харчування людини.
