Товарознавча характеристика продукції свинарства
Тварини білої масті з добре вираженими м'ясними формами. Вони довгі, мають широкий і глибокий тулуб, легку голову з невеликими, злегка звислими вухами і масивними окостами. Жива маса кнурів досягає 320—350 кг, свиноматок — 220—250 кг; багатоплідність — 10,5—11,5 поросяти при живій масі кожного у 2 міс — 20—22 кг; середньодобовий приріст молодняку на контрольній відгодівлі — 780—850 г; товщина шпику над 6—7 грудними хребцями — 24—26 мм; витрати корму на 1 кг приросту — 3,4—3,6 корм. од. При забої в 100 кг вихід м'яса становить 61— 62 %.
Генеалогічна структура породи складається із 8 заводських ліній і 12 родин. Основні лінії — Ефекта, Супутника, Прибоя, Азбес- та; родини: Росинки, Ворскли, Бистрої.
Загальна ефективність від гібридизації при відповідній селекції та оптимальному рівні годівлі дає можливість додатково одержувати 50 поросят на 100 опоросів, 5 кг приросту на кожну голову, скоротити строки відгодівлі на 10—15 днів і заощадити на кожній тварині понад 40 корм. од. корму. На свиней цієї породи зараз великий попит не тільки колективних сільськогосподарських підприємств, але й населення та фермерів.
Червонопоясна спеціалізована лінія м'ясних свиней затверджена в 1994 році. Створена вона під методичним керівництвом академіка В.П.Рибалка шляхом складного відтворювального схрещування свиней полтавського заводського типу, великої білої породи, ландрас, дюрок і гемпшир. Тварини м'ясного напрямку продуктивності. Ця лінія свиней, як батьківська форма, використовується у міжлінійній та породно-лінійній гібридизації.
Дорослі кнури характеризуються живою масою в межах 300— 340 кг, матки — 230—250 кг. Масть тварин червона з білим поясом у ділянці лопаток.
Багатоплідність маток — 10—11 поросят. Живої маси 100 кг молодняк досягає за 170—180 днів при середньодобових приростах в умовах контрольно-випробувальних станцій 820—870 г, витраті на 1 кг приросту 3,1—3,5 корм. од. і товщині шпику над 6—7 грудними хребцями 21—25 мм.
Породно-лінійний молодняк при інтенсивному рівні відгодівлі на 1 кг приросту витрачає на 0,54 корм. од. корму менше, ніж чистопородні великі білі при скороченні періоду відгодівлі на 8— 10 днів та збільшенні виходу м'яса в туші на 2—3 %.
Структура свиней цієї популяції представлена 7 генеалогічними лініями (Драба, Дантиста, Девіза та ін.) і 7 родинами (Драбовки, Дайни, Дилеми та ін.).
Порода ландрас виведена в Данії наприкінці XIX століття відтворним схрещуванням місцевих довговухих свиней з тваринами великої білої породи англійської селекції.
В Україну ландраси завезені у 1960 році з Канади, а згодом із Швеції, Англії, племзаводів «Кудинове» Калузької та «Красний Бор» Новгородської областей. Це білі тварини беконного напряму продуктивності. Жива маса дорослих кнурів — 300—320 кг, свиноматок — 220—250 кг. Довжина тулуба в окремих тварин перевищує 200 см. Багатоплідність маток — 11—12 поросят. На відгодівлі молодняк досягає живої маси 100 кг за 170—180 днів при витраті 3,4—3,6 корм. од. на 1 кг приросту. Ландрасів використовують у промисловому схрещуванні для підвищення м'ясних якостей вітчизняних порід, а також у селекційній роботі при створенні нових генотипів.
Основні генеалогічні лінії: Брома, Елеганта, Байкала; родини: Дачі, Піти, Берти та інші.
Розводять ландрасів у Харківській, Чернігівській, Київській, Тернопільській, Миколаївській та інших областях.
Головний напрямок роботи з породою є збереження генофонду, консолідація продуктивних якостей і підвищення конституційної міцності.
Племінна робота щодо поліпшення порід базується на вчені про мінливість, успадкування, вибір і підбір тварин, тобто на категоріях популяційної генетики. Селекціоновані показники продуктивності свиней діляться на три основні групи. До першої відносяться ті з них, які характеризують відтворювальні якості тварин, до другої — відгодівельні і до третьої — м'ясні. Відтворювальні якості кнурів характеризуються статевою потенцією, здатністю садки на чучело, кількістю повноцінних сперматозоїдів і запліднюючою здатністю сперми, а свиноматок — запліднюваністю, багатоплідністю, вели- коплідністю, молочністю (масою гнізда у віці 21 дня), масою гнізда поросят і кожного при відлученні. Найважливіший показник від- творювальної здатності маток — середньорічна кількість одержаних поросят і їх загальна маса при народженні та відлученні.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 82 Повернутися на початок книги
