Методи визначення фальсифікації товарів
Оцінка якості —
це вибір номенклатури показників якості та встановлення їхнього фактичного
значення. Для оцінки якості можна використовувати різні показники, у тому
числі і непередбачені нормативними документами.
Оцінку якості
можуть проводити усі суб'єкти ринкових відносин: виробники і продавці,
споживачі.
Кінцевий
результат оцінки може бути оформлений у вигляді технічного документа
(посвідчення якості, акта перевірки, висновку тощо).
Контроль якості —
це перевірка відповідності встановленим вимогам. Відповідно ДСТУ 3993-2000.
«Товарознавство. Терміни та визначення» контроль якості — це «діяльність, яка
включає проведення вимірів, екперти- зи, випробування або оцінка однієї чи
декількох характеристик товару та порівняння отриманих результатів із
встановленими вимогами для визначення, чи досягнуто відповідності з кожної із
цих характеристик».
Контроль якості
проводиться представниками компетентних контрольних органів (державний,
відомчий, внутрішьофірмовий). До них відносяться державні інспектори Головного
Держстандарту, працівники дослідних лабораторій виробничих і торговельних
підприємств, санітарні лікарі санепідемнагляду, споживачі).
Номенклатура
перевіряємих показників обмежується вимогами стандартів.
Кінцевим
результатом контролю якості може бути акт перевірки, який складається одним
контролером або контрольною комісією.
Експертиза якості
(товарна експертиза) — це «незалежне перевірення якості та кількості товару
компетентними спеціалістами на замовлення зацікавленої юридичної або фізичної
особи (ДСТУ 3993-2000). Основними цілями при проведенні товарної експертизи є:
ідентифікація
товару та його походження;
встановлення
виробника товару;
виявлення
сторонніх речовин та домішок;
виявлення
фальсифікації та ступеня небезпечності товару. Кінцевим результатом експертизи
якості товару є акт експертизи. Сертифікація — «це дія третьої сторони, яка
надає впевненості у тому, що належним чином ідентифікована продукція
відповідає встановленим вимогам» (Керівництво УСО/МЕК2). Суб'єктами, які
проводять сертифікаційну діяльність, є юридичні або фізичні особи, незалежні
від виробника і споживача.
При визначенні
терміна «сертифікація», як необхідна умова, регламентується належна
ідентифікація продукції.
У системі
сертифікації харчових продуктів і продовольчої сировини необхідно перед
проведенням досліджень за показниками безпеки продукції визначити
регламентовані стандартами органолептичні і фізико-хімічні показники.
При сертифікації
всі показники підрозділяють на три групи:
перша група:
показники, необхідні для ідентифікації;
друга група:
показники, необхідні для підтвердження безпеки продукції та інших обов'язкових
вимог для проведення обов’язкової сертифікації;
третя група:
будь-які показники, які не належать до обов'язкових, для проведення
добровільної сертифікації.
Кінцевим
результатом сертифікаційних досліджень є сертифікат відповідності.
В сучасних умовах
в Україні та в інших країнах підвищуються вимоги споживачів до якості товарів,
що потребує забезпечення високого рівня якості продукції. Проведення якісної
ідентифікації — дуже складний, тривалий і часто цей процес коштує дорого.
1.3. Загальні
поняття про сутність, види та засоби фальсифікації товарів
Фальсифікація
(від лат. falsifico — підробляю) — це дії, які спрямовані на обдурювання
отримувача і (або споживача) шляхом підробки об'єкту куплі-продажу з корисливою
метою.
В широкому
розумінні фальсифікацію можна розглядати як дії спрямовані на погіршення
споживчих властивостей товару або зменшення його кількості при зберіганні
найбільш характерних показників, які не є суттєвими для споживача.
Фальсифікація харчових продуктів найчастіше проводиться шляхом надання їм
окремих найбільш типових ознак, наприклад, зовнішнього вигляду або кольору при
загальному погіршенні або втраті інших найбільш значимих властивостей харчової
цінності, втому числі і безпеки.
1 ... 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 ... 134 Повернутися на початок книги
