Методи визначення фальсифікації товарів
Асортиментна або
видова ідентифікація — це встановлення відповідності даного товару його
належності до певної асортиментної групи. Цей вид ідентифікації має особливе
значення при митній експертизі для встановлення коду ТН ЗЕД та сертифікації
товарів.
Якісна
(кваліметрична) ідентифікація — це встановлення відповідно - сті вимогам якості
товару, які передбачені в нормативній документації.
Цей вид
ідентифікації дає можливість встановити градації якості продукції на
стандартну, нестандартну, умовно-придатну чи непридатну для харчових цілей.
Товарно-партіонна
ідентифікація — це найбільш складний вид ідентифікації в процесі якої
встановлюється належність представленої частини товару (об'єднаної проби,
середнього зразка або одиничних екземплярів) до конкретної товарної партії.
Складність полягає в тому, що у більшості випадків відсутні або ненадійні
критерії ідентифікації.
Засоби
ідентифікації. До засобів ідентифікації товарів відносять нормативні документи
(стандарт, ТУ тощо), які регламентують показники якості та можуть бути
використані для цілей ідентифікації, а також технічні документи, у тому числі
товаросупровідні (сертифікати, накладні, посвідчення якості, маркування,
упаковка та ін.). Для продуктів харчування важливим засобам ідентифікації є
маркування, яке містить всю інформацію про товар і яку можна використати з
метою ідентифікації (найменування, вид, сорт товару, хімічний склад, сировина
тощо). До інформаційних засобів ідентифікації відноситься штрихове кодування,
яке розглядається в наступному розділі.
Критерії
ідентифікації. Це характеристики товарів, які дозволяють можливість
ототожнювати найменування представленого товару з найменуванням, зазначеним на
маркуванні або в нормативних, товаросупровідних документах.
В стандартах,
технічних умовах, правилах Системи сертифікації харчових продуктів і
продовольчої сировини передбачаються три групи показників:
органолептичні;
фізико-хімічні;
мікробіологічні.
Найбільш придатні
для ідентифікації органолептичні та фізико-хіміч- ні показники.
Органолептичні
показники визначаються за допомогою органів чуття людини і слугують для
характеристики основних споживчих властивостей.
До загальних
органолептичних показників відносять: зовнішній вигляд, смак і запах (букет,
аромат), консистенція.
Окрім загальних
органолептичних показників, деяким товарам властиві і специфічні: внутрішня
будова і прозорість (горілки, вина, пива), співвідношення твердої та рідкої
фракції (компоти, консерви).
Перевагою
органолептичних методів є їх доступність, простота, а недоліком їх недостатня
достовірність. Тому вони не можуть бути єдиними критеріями ідентифікації і для
більшого ступеню ймовірності і об'єктивності слід використовувати
фізико-хімічні методи.
Фізико-хімічні
показники характеризують фізичні і хімічні властивості харчових продуктів і
визначаються лабораторними методами.
При ідентифікації
харчових продуктів використовують загальні (масова частка вологи, вміст сухих
речовин, жиру, цукру тощо), спеціальні (наявність в виноградних винах винної
кислоти, тартратів). Але не всі вони можуть використовуватись в якості
ідентифікаційних показників.
В якості
критеріїв ідентифікації мають бути обрані тільки показники, які відповідають
наступним вимогам:
типовість для
конкретного виду товару або однорідної групи продукції, найменування;
об'єктивність;
відтворюваність;
можливість
перевірки;
складність
фальсифікації.
Найбільше
значення серед цих вимог має типовість, яка може характеризуватися
комплексними або одиничними показниками, що доповнюють один одного і
відрізняються різним ступенем ймовірності. Так, для чаю найбільш типовим
критерієм ідентифікації може бути вміст кофеїну. Незначна заміна чаю листям
вишні, тополю, дубу або спитим чаєм знижує масову частку кофеїну.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 134 Повернутися на початок книги
