Методи визначення фальсифікації товарів
Розділ 1
Поняття про фальсифікацію, ідентифікацію та
відповідність товарів
1.1. Історичний
огляд фальсифікації продовольчих товарів
Фальсифікація
товарів з'явилась з моменту появи перших товарних ринків. З правової сторони
фальсифікація є різновидом торговельного обману, шахрайства. Виробник і
посередник повинен не тільки остерігатись введення в оману споживача за
допомогою обманних способів, які кваліфікуються як шахрайство, але й повинен
зробити все, щоб покупець мав чітку уяву про істинну перевагу товару. Мабуть
цієї точки зору підтримувалося законодавство Німеччини (1879 р.), яке
поставило під правову охорону харчові продукти, іграшки, шпалери, фарби, а
також посуд для харчування, приготування їжі та інше. Цей закон найбільш суворо
карав за спробу фальсифікації та протидію контролю за торгівлю товарами. Так,
грошовий штраф до 150 марок та арешт загрожували тим, хто порушував поліцейське
розпорядження про правила торгівлі, арешт до 6 місяців або штраф до 1500 марок
— за підробку харчових продуктів, їх збереження та продаж, а за фальсифікацію
пива, — як національного напою, в Німеччині в середні віка відрубали голову.
Закони про
фальсифікацію харчових продуктів були прийняті в ХІХ столітті у багатьох
розвинутих європейських країнах — у Франції (1851 р.), Італії (1890 р), Бельгії
(1891 р.), а потім в Англії, Австрії, Швейцарії. В законах цих країн
передбачались міри покарання за фальсифікацію товарів — досить суворі штрафи,
розмір яких залежав від ступеня шкоди, нанесеної здоров'ю споживачів,
фальсифікованих товарів, а також позбавлення громадянських прав, почесних
звань, арешт і тюремне ув'язнення.
Слід визначити,
що поняття фальсифікації товарів трактувалося у різних європейських країнах
по-різному, у відповідності до цього і різним було покарання за підробку
харчових товарів. З цієї точки зору найбільш легким були покарання в Англії та
Австрії, оскільки законодавство цих країн обмежувало поняття фальсифікації,
виключаючи зі своїх положень випадки ненавмисного продажу за незнанням
фальсифікованої продукції.
В той же час в
Німеччині невміння продавця виявляти підробку не звільняло його від покарання.
Як свідчать
архівні документи в Росії також були прийняті деякі накази щодо якості та
фальсифікації товарів. Так, за правління Петра I був прийнятий ряд наказів про
торгівлю харчовими товарами на ринках столиці. Сенатський наказ від 18 вересня
1713 р. наказував: «В м'ясних рядах худобу бити й продавати як і раніше
здорову, а якщо ж у когось і буде хвора, то таку не бити і не продавати і
дивитися, щоб таємно цього не робили м'ясники».
В наказі 1718 р.
заборонявся продаж «нездорового їстівного харчу і мертвечини» і встановлювались
жорстокі міри покарання: «за первую вину будет бит кнутом, за вторую — сослан
на каторгу, за третью — учинена будет смертная казнь».
В наказі 1722 р.
наказувалось: «несвежее мясо бросать собакам или велеть закапывать в землю в
особенных местах, а ежели у кого для продажи появится какая мертвечина и за то
таковых бить кнутом и вырезав ноздри, ссылать на каторгу и урочные годы».
Нагляд за якістю продукції був покладений на поліцію. Наказами Сенату (1756 р.)
визначались права поліції, котра повинна була слідкувати також за цінами на
харчові продукти на ринках. «Пристав должен посещать рынки своей части и буде
усмотрит жалобу или дороговизну, то о том, чего сам исправить не может,
предлагать управе».
Однак, не дивлячись
на важкість покарань, запровадження в допомогу поліції спеціальних служб,
здійснюючих нагляд за добро якістю продукції, проблема залишалася гострою і в
середині XVIII ст., і на початку XIX ст.
Свідченням цього
є прийняття наказів, датованих 1837, 1841, 1861, 1866 рр. Так, згідно статуту
про покарання, що накладались світовими суддями (1855 р.), встановлювався
штраф до 100 рублів на винних за «приготовленные к продаже или продажу
съестных припасов или напитков вредных для здоровья материалов» (ст. 115) або
передбачався арешт строком до одного місяця.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 134 Повернутися на початок книги
