Міжнародне фінансове право
Мета міжнародного
механізму, створеного Сеульською конвенцією, полягає не в тому, щоб
гарантувати інвестиції від будь-яких ризиків у будь-якій країні. Ресурси
Агентства обмежені, тому Агентство здійснює відбір інвестицій і надає свою
гарантію тільки після проведення аналізу ризику, який існує в певній країні.
11.2. Правовий статус
міжнародних інвестицій
У попередньому
параграфі було дано визначення правового статусу міжнародних інвестицій, який
представляє собою сукупність принципів і правил міжнародного і внутрішнього
права, що визначають режим міжнародних інвестицій.
Принципи і норми
міжнародного права мають походження або з не конвенційних джерел, особливо з
загальних принципів міжнародного права, або з конвенційних джерел як багатостороннього,
так і двостороннього характеру.
Принципи і норми
внутрішнього права іноземних інвестицій, як уже зазначалось, розробляються не
державою інвестора, а державою, на території якої здійснюються інвестиції.
Тобто нормативні акти відображають вибір політики держави, на території якої
здійснюються інвестиції, щодо міжнародних інвестицій: стимулювання, контролю
або стримування.
Протягом останніх
десятиліть розвиток міжнародного права, яке має відношення до статусу
міжнародних інвестицій, відбувався під впливом незгоди між країнами Півночі,
які в основному є експортерами і країнами Півдня — імпортерами іноземних інвестицій.
Цей розвиток пройшов три етапи, часові межі яких не досить чіткі:
етап затвердження
країнами Півночі загальних принципів міжнародного права щодо статусу
міжнародних інвестицій;
етап невизнання
країнами-імпортерами іноземних інвестицій загальних принципів міжнародного
права в галузі статусу міжнародних інвестицій;
етап відродження
країнами Півночі і Півдня загальних принципів щодо статусу міжнародних
інвестицій.
Якщо принципи і
норми міжнародного права в сфері статусу інвестицій існують, то вони, очевидно,
мають визначити ті рамки, в межах яких держава здійснює свою компетенцію щодо
статусу на її території міжнародних інвестицій, згідно зі своїм внутрішнім
правом.
Але міжнародне
право складається з сукупності правових джерел не конвенційного та
конвенційного характеру. Серед джерел не конвенційного характеру фігурують
загальні принципи міжнародного права. Саме з приводу цих документів часто
дискутують з приводу того, існують чи не існують загальні принципи міжнародного
права, які визначають режим міжнародних інвестицій.
Країни-експортери
іноземних інвестицій і країни-імпортери в цих дискусіях дотримуються
протилежних позицій. Країнидонори завжди доводили свою прихильність ідеї
існування загальних принципів міжнародного права в сфері режиму міжнародних
інвестицій. Щодо країн-реципієнтів, то вони віддавали перевагу конвенційним
джерелам, оскільки не конвенційні джерела, на їхню думку, були атавізмом епохи
колоніалізму.
Тобто
країни-експортери іноземних інвестицій, а це, як відомо, здебільшого розвинуті
країни, відстоюють існування загальних принципів міжнародного права. Ці
загальні принципи, на їхню думку, групуються навколо таких ідей:
у випадку
необхідності національні норми, які стосуються статусу інвестицій, мають бути
приведені у відповідність з міжнародними нормами;
міжнародне право
не заважає тому, щоб міжнародним інвестиціям надавався або забезпечувався
сприятливіший, порівняно з національними інвестиціями, режим;
міжнародне право
забороняє деякі диференційовані режими, які ставлять міжнародні інвестиції в
менш вигідне становище порівняно з національними.
З позиції
розвинутих країн існує міжнародний стандарт режиму інвестицій, який за
необхідності має скоригувати національні норми.
1 ... 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 ... 177 Повернутися на початок книги
