Міжнародне фінансове право
Економічна і
фінансова взаємозалежність держав на сьогодні є незаперечним фактом і відома як
«глобалізація» світової економіки. Феномен фінансової глобалізації спричинив
виникнення певних правових проблем. Найбільш очевидна серед них полягає в тому,
що міжнародні фінансові відносини функціонують за наявності множини
національних правопорядків. Така конфронтація може спричинити виникнення
конфліктів з приводу юрисдикції держав. Залучення до сфери міжнародних
фінансових відносин класичних інструментів юрисдикції держав, наприклад, території,
національної належності, що містять в собі зародки конфлікту, свідчить про те,
що звичні поняття міжнародного права дещо не співпадають з реаліями
міжнародного фінансового права.
Безумовно,
економічна і фінансова взаємозалежність держав не обов'язково має спричиняти
виникнення конфліктів компетенції. Уникнення суперечностей досягається,
зокрема, шляхом визначення внутрішньодержавними фінансово-правовими нормами
способів приведення в дію норм міжнародного фінансового права всередині даної
держави. При цьому під «способом приведення до дії норм міжнародного
фінансового права» розуміють способи виконання державою взятих на себе
фінансових зобов'язань, форму перетворення міжнародної норми, що є
обов'язковою для «держави в цілому», в норму національного закону, що є
обов'язковим для фізичних і юридичних осіб відповідної держави.
Внаслідок
розбіжностей національного фінансового законодавства різних держав узгоджені
державами норми можуть не відповідати правилам, які встановлені національним
законодавством. Для використання таких норм може виникнути необхідність у
прийнятті спеціальних нормативних актів, що зобов'язують певні державні органи
забезпечити безпосереднє виконання того або іншого міжнародного зобов'язання
держави; певні способи, за допомогою яких органи, посадові особи та громадяни
країни мають виконувати такі зобов'язання.
Проте варто
відзначити, що міжнародна норма має обов'язкову силу і підлягає виконанню й у
випадку неприйняття спеціального акта, що визначає порядок її виконання.
Існує три основні
способи приведення до дії норм міжнародного права на території держави:
трансформація;
рецепція;
посилання.
Трансформація —
це перетворення норми міжнародного права в норму внутрішньодержавного права
шляхом створення спеціального закону або іншого нормативного акта, який
регулюватиме те ж саме питання, що й відповідна міжнародна норма. Такий підхід
передбачений у Великобританії, Данії, Ісландії, Індії.
Рецепція
визначається як відтворення без будь-яких змін та переробок норм міжнародного
права у внутрішньодержавному праві. Згідно із таким підходом для інкорпорації
міжнародної угоди до національної правової системи потрібна спеціальна ухвала
будь-якого державного органу, як правило, парламенту. Цей спосіб є найбільш
поширеним у світі.
Посилання — це вказівка
національного нормативного акта про те, що дані відносини мають регулюватися
певною міжнародно-правовою нормою або на підставі загальних положень,
принципів міжнародного права. За цим способом приведення до дії норм
міжнародного права на території держави міжнародна угода стає частиною
національної правової системи з моменту її укладання. Подібний підхід є
характерним для Бельгії та Нідерландів.
Перелік основних
категорій тa понять
Міжнародні
фінансові відносини; міжнародна фінансова система; об'єктно-предметна сфера
міжнародної фінансової системи; інституціональносуб'єктна сфера міжнародної
фінансової системи; регулятивна (нормативна) сфера міжнародної фінансової
системи; міжнародно-правовий режим у
міжнародній
фінансовій сфері; міжнародне публічне право; міжнародне приватне право;
правова роль держав у міжнародних фінансових відносинах; міжнародне валютне
право; міжнародне податкове право; міжнародне банківське право; міжнародне
бюджетне право; спосіб приведення до дії норм міжнародного фінансового права;
трансформація; рецепція; посилання.
1 ... 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 ... 177 Повернутися на початок книги
