Міжнародне фінансове право
З іншого боку, у
світі поширюється процес «публіцизації» приватного права, який обумовлений
поширенням процесів державного втручання в економіку, внаслідок чого у сфері
регулювання майнових відносин незмінно зростає роль адміністративної
нормотворчості, наказів імперативного характеру, які видаються владними
структурами. Ці процеси призводять до «розмивання» меж між публічним і
приватним правом, до створення комплексних правових галузей та інститутів, в
яких норми приватного і публічного права тісно переплітаються. В результаті
складаються єдині для всіх галузей права поняття та інститути, якими, зокрема,
є основні поняття та інститути міжнародного фінансового права.
Підсумовуючи
викладене, зазначимо, що існує два концептуальні підходи до визначення
міжнародного фінансового права. Один має розширений характер, другий —
обмежений.
В широкому
розумінні міжнародне фінансове право — це сукупність міжнародних правових
норм, які регулюють будь-які фінансові операції за умови, що ці операції
виходять за межі правової системи однієї держави. Виходячи з такого розуміння,
будь-які грошові відносини між особами, місцеперебуванням яких є різні країни,
регулюються міжнародним фінансовим правом. У цьому підході є один
фундаментальний недолік: через необмежену сферу охоплення неможливо зрозуміти
зміст предмета, який регулюється. За такого підходу міжнародне фінансове право
буде охоплювати всі найрізноманітніші правовідносини, а поняття міжнародного
фінансового права розчиниться в безлічі регулюючих актів, що мають свої
предмети регулювання і не пов'язані між собою єдиною метою.
У вузькому
розумінні міжнародне фінансове право об'єднує норми, які регулюють організацію
міжнародних фінансових потоків, головним чином на макроекономічному рівні.
Ознаками міжнародного фінансового права є те, що воно має координаційний, а не
субординаційний характер, оскільки його суб'єктами є держави, відносини між
якими будуються на принципах рівності і взаємного узгодження своїх інтересів19.
Правова роль держав у міжнародних фінансових відносинах може бути зведена до
двох видів правовідносин:
з одного боку,
держави (публічні особи) здійснюють або регулюють транскордонне переміщення
фінансових ресурсів на міждержавному рівні,
з іншого боку,
держави розв'язують питання щодо внутрішніх правових режимів, у межах яких
здійснюють міжнародні фінансові операції приватні особи (об'єктом правовідносин
виступають внутрішні правові режими).
У сфері
міжнародного фінансового права можна виділити окремі інститути:
міжнародне
валютне право;
міжнародне
податкове право;
норми, які
регулюють кредитні і розрахункові відносини.
міжнародне
бюджетне право, що регулює основи формування і виконання бюджетів міжнародних
інститутів.
Внаслідок того,
що міжнародне фінансове право є новою галуззю міжнародного права, твердо
визначена система його курсу поки що відсутня. Виняток — російський підручник
В. М. Шумилова «Міжнародне фінансове право», витяги з якого ми вже наводили, і
який ми будемо використовувати і надалі, не ототожнюючись при цьому з позицією
автора ані щодо структури курсу, ані щодо змісту окремих тем.
1.3. Взаємозв'язок норм
міжнародного і національного фінансового права
Безсумнівний
інтерес викликає питання щодо взаємозв'язку норм міжнародного і національного
права. Міжнародне фінансове право, як і міжнародне право взагалі, пов'язане з
існуванням незалежних національних держав, які оточені кордонами, що накладають
чимало обмежень на політичні та економічні дії держав. При цьому головна
відмінність міжнародного фінансового права від міжнародного права є очевидною.
Міжнародне право, як справедливо відзначили Д. Карро та П. Жуйар — це право захисту,
оскільки воно цілком ґрунтується на ідеї збереження політичної незалежності
держав20. На противагу цьому міжнародне фінансове право — це право на
експансію, оскільки воно ґрунтується на твердженні, що збагачення держав —
мета цілком легітимна, а для цього необхідним є встановлення відносин економічної
взаємозалежності між державами. У зв'язку із вищевикладеним те значення, яке
закладене в понятті «кордон» у міжнародному праві і в міжнародному фінансовому
праві, добре ілюструє різницю між ними: в першому випадку кордони забезпечують
політичну безпеку держав; відповідно мають залишатись відносно закритими; в
другому — кордони заважають економічному співробітництву між державами і,
відповідно, мають бути більш відкритими.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 177 Повернутися на початок книги

