Міжнародне фінансове право
У правовому
відношенні передплатники єврооблігацій мають подвійний захист:
з одного боку —
як вкладники;
з іншого — як
держателі облігацій.
Перший вид
захисту — це захист інвестора як приватної особи. Він забезпечується
оголошенням, відповідальність за складання якого покладається на емітента і
складанню якого сприяють первинні банки.
Другий вид
захисту має публічно-правовий характер і виникає внаслідок котирування
європозики на біржі цінних паперів, чому наслідує обов'язковий контроль ринку з
боку місцевої влади. За умови фінансової кризи боржника (емітента цінних
паперів) передплатники єврооблігацій знаходяться в привілейованому положенні:
так, під час перегляду строків виплати боргів, які мали місце в останні роки,
банки-кредитори погодились виключити європозики з уточнень зобов'язань
боржника; тим самим банки надали ринку єврооблігацій додаткову — фактичну, якщо
не правову гарантію.
8.3. Загальна характеристика
нових міжнародних фінансових інструментів
З початку 80-х
рр. на ринку з'явились нові фінансові інструменти (нові «витвори фінансів»).
До їх пошуку банківське співтовариство спонукали:
існуючі
нестабільні і мінливі зміни обмінних курсів та процентних ставок;
високий рівень
інфляції;
втрата багатьма
боржниками (особливо державами) фінансової надійності;
послаблення
регламентації і лібералізація національних ринків капіталів.
З цього випливає,
що цілком природно банки прагнули надати своїм клієнтам нові види послуг,
значно обмежуючи їх зобов'язання. Два з цих нових інструментів мають
безпосереднє відношення до функціонування євроринків:
обмін (свопи)
валюти і процентної ставки;
євровекселі.
Обміни (сеопи)
еалюти виникли в середині 70-х рр. у зв'язку з наявністю суворого контролю за
валютними операціями у Великобританії та Японії. Свопи мали на меті нівелювати
небажані наслідки, викликані угодами щодо паралельних позик або позик, що
спирались одна на одну. В 1982 р. виник новий різновид свопу — обмін
процентної ставки. В наш час більшість угод своп відноситься одночасно до валют
і процентних ставок.
Свопи валюти та
свопи процентної ставки одержали надзвичайно швидкий розвиток: від декількох
мільярдів доларів на початку 80-х рр. XX ст. до справжнього вибуху
популярності цих видів угод на початку 90-х. рр. XX ст. Щодо середнього річного
темпу зростання — він досяг 40—60 %. Сумарний кредит за неофіційними угодами
до кінця 1996 р. перевищив 24 000 млрд дол. США, при цьому 2/3 угод мали
відношення до обміну процентної ставки, решта — до обміну валют (10 %) і
пов'язаних з ним інструментів: верхньої межі ставки, «тунелів», нижньої межі
ставки і обмінних опціонів (близько 20 %). Теоретично ці угоди пов'язані з
більшим ризиком, оскільки укладаються на ринках, де здійснюються угоди на
засадах довіри, і тому за визначенням виявляються більші за обсягом порівняно
із угодами, які ґрунтуються на інших похідних фінансових інструментах, такі як
термінові контракти щодо процентних ставок або валют, біржових індексів,
опціонів. Переговори щодо цих угод відбуваються на регламентованих ринках: до
кінця 1996 р. сумарний кредит за цими угодами склав 10000 млрд. дол. США.
Таким чином,
угода «своп» стала поточною фінансовою угодою, яка проводиться між банками,
багатонаціональними компаніями і міжурядовими організаціями.
Механізм операції
щодо обміну валют
Обмін, або своп
валют, є терміновою угодою, згідно з якою дві зацікавлені сторони, які
попередньо уклали угоди про одержання позик в різних валютах, приймають
рішення обопільно взяти на себе зобов'язання щодо повернення вартості свого боргу.
Угода передбачає, що сторони повинні здійснити одна щодо іншої платежі таким
чином, щоб дати можливість виконати свої початкові зобов'язання.
1 ... 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 ... 177 Повернутися на початок книги
