Міжнародне фінансове право
Правовий
статус міжнародних фінансових інструментів:
єврокредити, єврооблігації, євровекселі
8.1. Єврокредит: сутність
операції, основні суб'єкти угоди, управління ризиками, застереження
Єерокредит — це
міжнародна позика грошової суми. Вона має особливі риси порівняно із
внутрішніми позиками. Єврокредит точно відповідає євродепозитам: на міжнародних
ринках капіталів банки збирають кошти у вигляді депозитів і використовують їх
у формі кредитів. Тобто, євродепозит відповідає ресурсам банків, в той час як
єврокредит має відношення до використання коштів.
Протягом певного
періоду (з 60-х до кінця 70-х рр. XX ст.) єврокредит був одним з головних
засобів використання ресурсів євробанків. З початку 80-х рр. XX ст. у зв'язку з
виникненням феномену обміну боргових зобов'язань на цінні папери, або євровекселів,
ситуація змінилася. Проте це не означає, що єврокредити втратили своє значення,
цифри свідчать про інше: в 1997 р. обсяг єврокредитів перевищив 400 млрд дол.
США, в той час як у 1988 р. він склав 120 млрд дол. США, в 1983 р. — 52 млрд
дол. США.
Для єврокредитів
характерні такі особлиеості:
кредитори
об'єднані в пули та синдикати;
кредиторів та
позичальників пов'язують детально розроблені правові відносини;
угода про
єврокредит — це єдиний своєрідний інструмент, що організовує одночасно
відносини між банками, які входять до об'єднання кредиторів, і відносини
кредиторів із позичальниками.
Процедура
операції єврокредиту
1) Підготоека
заяеки на кредит, яка здійснюється потенційним позичальником разом із головним
банком. Головним банком як правило є банк, якого обрав одержувач майбутньої
позики з
метою підготовки
операції з єврокредиту. Потрібно зазначити, що за умови значних обсягів
єврокредитів головними можуть бути декілька банків.
На цій стадії
операції з єврокредиту головний банк у співробітництві з своїм клієнтом
визначає найважливіші параметри позики: розмір кредиту, термін, на який він
видається, валюту кредиту, процентну ставку, комісійні. Поряд з фінансовою
стороною головний банк та його клієнт також визначають основні правові основи,
які будуть включені до майбутньої угоди про кредит:
право, яке буде
застосовуватися;
компетентні
трибунали;
право надання
гарантії;
поручительство і
забезпечення безпеки;
умови надання
відстрочки;
можливі імунітети
і відмова від них;
виключні
обставини, які впливають на здійснення кредиту (непередбачені обставини).
2) Пропозиція
головного банку іншим банкам об'єднатись е пулі чи синдикаті для надання
єврокредиту. Всі єврокредити мають синдиковану форму. Саме під назвою
«міжнародні синдиковані кредити» єврокредити реєструються і аналізуються такими
міжнародними організаціями, як БМР та ОЕСР. Створення синдикату з декількох
банків у процесі здійснення операції єврокредиту пояснюється такими причинами:
прагнення зібрати
якомога більші за обсягом фонди;
розподілити
ризики між учасниками банківського об'єднання:
—ризики
комерційного характеру — за рахунок збільшення кількості кредиторів;
—ризики правового
характеру — за рахунок збільшення
кількості банків,
що розташовані в різних країнах.
На цьому етапі
головний банк доводить до відома банків, що він забезпечить взаємодію
фінансових і правових умов і пропонує їм взяти участь у синдикаті, який він
планує створити з певною часткою кредиту. Виконуючи ці умови, головний банк
може взяти на себе відповідальність щодо майбутніх позикоодержувачів та інших
членів синдикату. Положення головного банку щодо майбутнього одержувача позики
можна визначити як положення оплачуваного уповноваженого або посередника. Щодо
інших членів синдикату відповідальність головного банку має характер
відповідальності за проступок (провину). Тобто, щодо своїх партнерів головний
банк несе відповідальність за свої прорахунки, допущені в процесі їхнього
інформування щодо економічного та фінансового положення, а також
платоспроможності позикоодержувача.
1 ... 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 ... 177 Повернутися на початок книги
