Міжнародне фінансове право
Міжнародна
приватна валютна система: євроринки
6.1.Сутність і характеристика
євровалюти
Єероеалюта — це
грошова маса, яка розміщена в банках поза територією країни емісії, а також
обіг розміщених в такий засіб коштів.
Таким чином,
євродолар — це долар, розміщений в банку поза територією США. Проте, це просте
визначення, яке широко вживається, занадто часто має різні конотації.
Насамперед потрібно визначити, що префікс «євро» не досить точно відбиває
сутність євровалюти. Він зовсім не означає, що вищеназвана валюта знаходиться
в Європі, що нею володіють європейці або що вона розміщена в європейському
банку. Він тільки означає, що валюта, яка використовується, розміщена в банку,
який знаходиться поза зоною, в якій ця валюта емітована як законний платіжний
засіб. Тобто «євродоларом» буде називатись також і долар, розміщений
громадянином Бразилії в японському банку.
Громадянство або
постійне місце проживання вкладника не впливають на юридичне визначення
євровалюти. Внесок може бути здійснений особою або резидентом країни-емітента
названої валюти. Так, євродоларом завжди буде долар, розміщений американцем в
банку, який розташований у Франції.
І навпаки, долар,
розміщений в США французом навіть в іноземному банку (наприклад, у відділені
французького банку) не є євровалютою. Така операція являє собою внутрішній
американський внесок, а не євродепозит, і, таким чином, повною мірою
підпорядковується праву США.
Визначальним
моментом є місцезнаходження депозитного банку. Для того, щоб бути євровалютою,
необхідно, щоб валюта була розміщена в банку, який розташований поза країною її
емісії. Саме місцезнаходження банку, а не його державна приналежність чи
соціальний статус мають тут вирішальне значення.
Операція, в
результаті якої виникає євровалюта, є банківським депозитом. З юридичної точки
зору мова йде про договір, який накладає на депонента і депозитарія взаємні
права і обов'язки. Як правило, банківські депозити — це позички. І
правовідносини, які виникають при цьому, регулюються нормами права, які регулюють
відносини запозичення.
Євродепозит, який
уможливлює виникнення євровалюти, створює складну правову ситуацію. Така
операція підпорядковується деом національним праеоеим режимам: з одного боку,
законодавству про банки і банківську діяльність, з іншого — валютному
законодавству. Саме з урахуванням останнього можна стверджувати, що існує
різниця між правовим режимом, який застосовується до євровалюти, і правовим
режимом, який застосовується щодо національної валюти, яка підтримує її.
6.2.Євроринок: сутність, історія
виникнення, складові частини, тенденції розвитку
Ідея
використовувати валюти в міжнародному масштабі виникла близько 100 років тому.
В першій половині XX ст., в період між двома світовими війнами, депозити і
позики в американських доларах і фунтах стерлінгів вже використовувались
європейськими банками. Але обсяг угод був на той час досить незначним для
того, щоб можна було стверджувати про створення справжнього ринку. Два нових
окремих міжнародних ринки — ринок євровалют і ринок єврооблігацій — виникли в
середині 50-х рр. XX ст. Стрімкі кількісні та якісні зміни, що носили
фундаментальний характер, вимагали нового правового підходу.
Ринок єероеалют.
Після другої світової війни провідною фінансовою і промисловою країною стали
Сполучені Штати Америки, тому для міжнародних операцій почали використовувати
долар США, навіть якщо учасниками обміну не були американські фірми. На деяких
ринках, таких як світовий ринок нафти, торгівля все ще здійснюється у доларах.
У післявоєнний період Радянський Союз та країни Східного блоку нагромаджували
доларові резерви для міжнародної торгівлі. З політичних мотивів вони не бажали
зберігати ці резерви у банках на території США. Натомість вкладали свої
доларові резерви у європейські банки. Замість того, щоб конвертувати вклади у
європейські валюти, вони тримали їх у доларах, а ці рахунки стали називатись
євродоларами.
1 ... 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 ... 177 Повернутися на початок книги
