Міжнародне фінансове право
функціональної
сфери; до якої відносять всі способи, прийоми, методи, задіяні в її
управлінні, з метою забезпечення впорядкованості і ефективності даної системи,
насамперед методи правового і політичного регулювання;
5)ідеологічної
сфери; до цієї сфери включаються різноманітні політичні (зовнішньополітичні),
економічні (зовнішньоекономічні), релігійні, наукові та інші концепції,
міжнародна правосвідомість, тощо. Ідеологічний фон в сучасній міжнародній
фінансовій системі формують панівні погляди щодо ролі тих чи інших світових
валют, обґрунтування конвертованості чи не конвертованості валют, тощо6.
Рушійними силами
розвитку міжнародної фінансової системи на сучасному етапі є:
суперечності між
державною формою організації суспільств і глобалізацією світової економіки,
світових проблем (інакше кажучи, суперечності між системою міжнародного
розподілу праці, яка склалась на сьогодні, і можливостями доступу до її
вигод);
суперечності між
інтересами груп держав різного цивілізаційного типу;
суперечності між
політикою і правом, між інтересами, які знайшли своє відображення в праві, і
інтересами, які правом не закріплені (в політиці постійно існують інтереси, які
ще не втілені в нормах права, а часто й суперечать нормам права).
Сучасна
міжнародна фінансова система, очевидно, буде змінюватись під тиском
вищевказаних суперечностей. Вектор змін — рух міжнародних фінансових відносин у
напрямку справедливішого розподілу вигод від участі в міжнародному поділі
праці різних країн, з урахуванням державних і блокових інтересів всіх
цивілізаційних типів (а не тільки західного, як це спостерігається на
сьогодні).
Відповідно до
цього потребує також свідомого і цілеспрямованого розвитку й міжнародна
нормативна надбудова.
1.2. Поняття міжнародного
фінансового права
У сфері
міжнародних фінансів фахівці7 виділяють дві групи правовідносин:
1) коли фінансові
ресурси (інструменти) у певному розумінні «перетинають кордони» — від постачальника
до одержувача; від однієї держави — іншій; від юридичної особи — іноземній
юридичній особі і т. ін.; у цьому випадку маємо транскордонний рух фінансових
ресурсів (виражаючись юридичною мовою — речей);
2) або ж кордони
перетинають безпосередньо іноземні постачальники і одержувачі фінансових
ресурсів: іноземна фізична особа оплачує послуги, одержані в країні, іноземною
валютою; іноземна юридична особа одержує необхідні фінансові ресурси на
фондовому ринку і т. ін.; у цьому випадку маємо транскордонний рух осіб
(фізичних та юридичних осіб або приватних осіб), які постачають або одержують
фінансові ресурси.
Держави також
можуть виступати постачальниками і одержувачами фінансових ресурсів у випадку
оплати товарів і послуг (за умови міждержавних поставок) або надання чи
одержання кредитів. Але безпосередньо держави як публічні особи кордонів не
перетинають.
Проте для держав
небайдужим є правовий режим, який буде «зустрічати» і «супроводжувати» тих, хто
перетинає кордони, — приватних осіб (як «своїх» приватних осіб за кордоном, так
і іноземних приватних осіб на своїй території). Також для держав має значення
національно-правовий режим, встановлений для іноземних фінансових ресурсів, і
навпаки, правовий режим, до якого за кордоном потрапить національна валюта та
інші фінансові інструменти. Крім того, для держав має значення правовий режим,
встановлений іноземною державою для власної валюти і своїх юридичних і фізичних
осіб.
Звідси випливає,
що крупною групою правовідносин у міжнародній фінансовій сфері є
правовідносини публічних осіб (тобто держав і міждержавних організацій) з
приводу внутрішніх правових режимів, у яких перебувають іноземні й національні
речі та особи.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 177 Повернутися на початок книги
