Міжнародне фінансове право
Міжнародні
фінансові відносини — це складова частина світової фінансової системи.
Основними видами міжнародних фінансових відносин виступають:
міжнародні
відносини, пов'язані з передачею однією державою іншій грошових коштів з метою
поповнення її офіційних валютних резервів (надання валютних позик), потреба в
чому виникає під час здійснення державою заходів підтримки на певному рівні
курсового співвідношення валют;
міжнародні
кредитні відносини, які складаються під час руху за межі національних кордонів
певної вартості на умовах повернення і, як правило, сплати процентів;
міжнародні
розрахункові відносини, що виникають між державами у зв'язку з організацією і
встановленням певних загальних форм платежів, обов'язкових в тій чи іншій мірі
для фізичних чи юридичних осіб;
відносини щодо
формування та використання бюджетів міжнародних організацій;
міжнародні
податкові відносини, які формуються між державами в процесі здійснення
заходів, націлених на врегулювання порядку оподаткування доходів юридичних та
фізичних осіб однієї держави із джерелом походження з іншої держави;
міжнародні
інвестиційні відносини;
відносини,
пов'язані з врегулюванням проблеми зовнішньої державної заборгованості.
Потрібно
відмітити, що така різноманітність міжнародних фінансових відносин — це «різноманітність
в єдності»4. Фінансові відносини, що виникають у міжнародному житті,
характеризуються низкою спільних ознак, притаманних усім вищеназваним видам
відносин.
По-перше, це
грошовий характер цих відносин.
По-друге,
обов'язкова участь у них суверенних держав (або міжнародних організацій, які
створюються державами).
По-третє,
виникнення цих відносин у зовнішній діяльності цих держав.
Таким чином,
об'єктом усіх видів фінансових відносин є гроші або грошові зобов'язання. Але
міжнародний характер вони одержують лише за умови виникнення в процесі
зовнішньої діяльності держави, виконання її зовнішніх функцій і завдань. у
зв'язку з цим фінансові відносини характеризуються тим, що вони ґрунтуються на
принципах міжнародного права і, насамперед, на принципі поваги державного
суверенітету.
Міжнародні
фінансові відносини характеризуються також і тим, що вони є міждержавними.
Міждержавний характер проявляється не тільки в тому, що їх становлення
відбувається на основі міжнародних угод і договорів, а й у тому, що їх
реалізація віднесена до компетенції внутрішньодержавних органів, пов'язаних із
фінансовою діяльністю держави, з її фінансовими і кредитними інститутами.
Фінансові зобов'язання, які відповідають міждержавним фінансовим відносинам,
відображаються в національних державних бюджетах, платіжних балансах держав та
інших державних фінансових актах5.
Як зазначає В. М.
Шумилов, міжнародна фінансова система складається з декількох компонентів, а
саме:
об'єктно-предметної
сфери, тобто безпосередньо фінансових відносин, перелік яких вже наводився, що
складаються на міждержавному і приватному рівні з приводу: а) транскордонного
руху фінансових ресурсів; б) щодо осіб — постачальників чи одержувачів
фінансових ресурсів; в) з приводу правових режимів для вказаних речей і осіб.
Фінансові відносини є об'єктом нормативного регулювання в міжнародній
фінансовій системі;
інституціонально-суб'єктної
сфери; до неї відносять всіх учасників міжнародних фінансових відносин
(фізичних осіб, юридичних осіб (підприємства різних країн, в тому числі і транснаціональні
підприємства, банки, біржі, фонди), держави, державні органи, міжнародні
організації, які є постачальниками чи одержувачами фінансових ресурсів);
регулятивної
(нормативної) сфери; до неї відносяться всі види норм, задіяних в регулюванні
міжнародних фінансових відносин, а саме: а) внутрішнє право держав; б)
міжнародне право; в) різноманітні міжнародні рекомендаційні і політичні норми
(«м'яке право»); г) не правові внутрішньодержавні і міжнародні норми
(насамперед, у формі моральних, релігійних норм; норм, зумовлених
цивілізаційними особливостями і відмінностями);
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 177 Повернутися на початок книги
