Міжнародне фінансове право
Норми
внутрішньодержавного законодавства також виступають джерелами регулювання
фінансових відносин.
Під нормами
внутрішньодержавного (внутрішнього) законодавства розуміють сукупність
правових норм, які походять від держави і регулюють суспільні відносини на її
території, в тому числі відносини за участю іноземних осіб і відносини, які стосуються
іноземних речей (або за межами державної території — відносини за участю
національних осіб і відносини, які стосуються речей, на які розповсюджуються
вимоги національних осіб).
У широкому
розумінні під внутрішньодержавним законодавством розуміють сукупність правових
систем усіх країн світу. Внутрішньодержавне законодавство регулює, за В. М.
Шумиловим, три основні групи відносин фінансового характеру:
відносини
грошового характеру, які мають місце всередині країни між національними
суб'єктами, наприклад відносини між центральним банком і громадянами;
відносини
всередині країни з того ж переліку питань, але за участю іноземних суб'єктів,
тобто такі відносини, у яких задіяні іноземні особи або речі: іноземна валюта,
іноземний банк, іноземні громадяни, тощо. Цю групу відносин зазвичай називають
«міжнародні відносини не міждержавного характеру» (або відносини з іноземним
елементом). Саме в цій частині внутрішній правовий режим окремих держав є
найбільш значущим для нормального функціонування світової фінансової системи;
відносини, які
виходять за межі державної території, у яких задіяні національні речі чи особи.
Наприклад, на громадянина, який перебуває за кордоном, розповсюджуються норми
національного права, що стосуються боротьби з «відмиванням» брудних грошей.
Громадяни і юридичні особи не мають право відкривати банківські рахунки за
кордоном, якщо це заборонено нормами національного права. Це екстериторіальна
(тобто така, що виходить за межі національної території) дія національного
права.
В Україні чітко
визначені конституційний та законодавчі аспекти фінансової системи.
Керівництво фінансово-кредитною і валютною політикою в Україні здійснюють
Президент, Уряд, Верховна Рада. Вони приймають законодавчі акти в сфері фінансової
політики, забезпечують їх дотримання й виконання, розподіляють повноваження і
функції з управління та регулювання. Виконавчими органами фінансового
регулювання в Україні виступають Національний банк, Міністерство фінансів,
Казначейство, Рахункова палата.
Національне законодавство
України регулює питання імплементації міжнародно-правових норм у
внутрішньодержавні. Згідно із ст. 9 Конституції України «...чинні міжнародні
договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є
частиною національного законодавства України» 33.
2.2. Класифікація джерел
міжнародного фінансового права
Залежно від
належності до правопорядку джерела міжнародного фінансового права відносяться
або до національних правопорядків, або до міжнародного правопорядку, або до
іншого третього правопорядку, існування якого оспорюється.
До джерел
міжнародного фінансового права, які безспірно випливають із національних
правопорядків, відносяться односторонні акти держав. Такі односторонні акти
можуть бути актами законодавчої та виконавчої влади, а також рішення судової
влади — в тій мірі, в якій вони стосуються макроекономічних фінансових
відносин держав. Наприклад, використання державою обмінного валютного курсу
або процентних ставок відноситься до внутрішньої компетенції держави за умови
дотримання міжнародних зобов'язань. Ніхто не заперечує такого права держави,
якщо це не спричиняє прямих масштабних наслідків для фінансових відносин із
зарубіжними партнерами. Таким же чином внаслідок свого суверенного права
держава може видати закон про інвестиції, що тією чи іншою мірою стимулює або
гальмує їх. Очевидно, що прийняття такого закону матиме на меті вплинути на напрямок
фінансових потоків. Таким чином, односторонні акти як частина внутрішнього
правопорядку держав виступають джерелами міжнародного права, виходячи з їх
цілей та міжнародних економічних наслідків.
1 ... 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 ... 177 Повернутися на початок книги
