Міжнародне фінансове право
Джерела
міжнародного фінансового права
2.1. Поняття, види і характеристика
джерел міжнародного фінансового права
Під джерелом
права розуміють ті особливі форми, в які втілюються норми відповідної галузі
права. Під джерелом міжнародного права взагалі і міжнародного фінансового
права зокрема потрібно розуміти ті форми, в яких встановлюються права і
обов'язки суб'єктів міжнародного фінансового спілкування.
Джерелами
міжнародного фінансового права виступають:
міжнародні
договори;
міжнародні
звичаї;
рішення і
постанови міжнародних організацій, що приймаються в межах їх компетенції і не
суперечать основним принципам міжнародного права;
внутрішні закони,
якщо вони відносяться або стосуються питань міжнародного спілкування і не
суперечать його принципам. Вони перетворюються на норми міжнародного права у
випадку визнання їх такими з боку інших держав;
судові прецеденти
як міжнародних судів та арбітражів, так і національних судів, якщо рішення
останніх відносяться до питань міжнародного спілкування, визнаються в
міжнародному спілкуванні й відповідають загальновизнаним нормам міжнародного
права.
Міжнародний
договір — основне джерело міжнародного фінансового права, якщо він є
добровільним і рівноправним волевиявленням держав, які його уклали, і не
суперечать загальновизнаним нормам міжнародного права. Міжнародні угоди
набувають для їх учасників юридичної сили з моменту і внаслідок факту
підписання державами такої угоди (або приєднання до неї). Договори можуть бути:
універсальними та
регіональними;
багатосторонніми
або двосторонніми;
статутними або
протокольними.
Бреттон-Вудські
угоди 1944 р., а також статутні угоди деяких організацій є багатосторонніми
договорами універсального типу.
Статутні угоди
називають статутами міжнародних фінансових організацій, вони виступають
складовими елементами міжнародного публічного права і займають базисне
положення в системі міжнародного фінансового права.
Наприклад,
Бреттон-Вудські угоди встановили і юридично закріпили фундаментальні положення
міжнародної фінансової системи. Вони заснували:
Міжнародний банк
реконструкції і розвитку (МБРР) як постійно діючий орган, що забезпечує
створення сприятливих умов для капіталовкладень, стимулювання міжнародних
потоків довгострокових інвестицій, сприяння реконструкції і розвитку територій
країн-членів тощо;
Міжнародний
валютний фонд (МВФ) як центр, що сприяє співробітництву і консультаціям між
країнами-членами з міжнародних проблем регулювання і координації
валютно-фінансової діяльності, і таким чином підтримує розвиток виробничих
ресурсів країн-членів.
У 1976 р. була
укладена Ямайська угода, яка стала продовженням Бреттон-Вудських угод.
Ямайська угода засвідчила відміну низки положень, прийнятих у Бреттон-Вудсі,
що призвело до прийняття зміненого тексту Статуту МВФ і внесло суттєві зміни
до механізму регулювання міжнародної валютно-фінансової сфери: юридично
закріпило режим «плаваючих» курсів валют, відмінивши про цьому фіксовані
паритети; передбачило повну демонетизацію золота і остаточний перехід до
використання як світових грошей національних валют і міжнародних розрахункових
одиниць СДР (Special drawing rights — спеціальні права запозичення).
До прийняття
Ямайської угоди в травні 1968 р. в межах МВФ була схвалена важлива поправка до
статуту організації, яка встановила створення СДР і замінила ними золото в
міжнародних розрахунках. СДР — еталон, за допомогою якого національна валюта
прирівнюється до всіх грошових одиниць, що дозволяє встановити режим валютних
курсів.
З відміною
паритетної системи кожна країна отримала право вибрати свій власний метод
визначення мінової вартості національних грошей. При цьому вимогами для держав
виступають заборона на використання країною золота в якості міри вартості
своєї валюти, а також необхідність інформування решти учасників фінансового
співробітництва, яким саме чином визначається вартість національних грошей.
1 ... 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 ... 177 Повернутися на початок книги
