Міжнародне фінансове право
Компенсація
вважається ефективною, якщо відшкодування збитків здійснюється у валюті, яка
була ввезена інвестором, якщо тільки вона залишається конвертованою в іншу
валюту, яка визнається МВФ як така, що вільно використовується, або у валюту,
на одержання якої погоджується інвестор.
Компенсація
вважається швидкою, якщо вона здійснюється без затримок. У виключних випадках
компенсація може виплачуватись траншами в строк, що не перевищує п'ять років,
рахуючи з дати проведення експропріації, хоча відстрочені платежі дають
підстави для виплати в тій же валюті процентів за розумними ринковими
процентними ставками.
Інвестор не буде
мати права на визначену таким чином компенсацію або буде мати право лише на
часткову компенсацію, якщо експропріація є покаранням за встановлене судом порушення
законодавчих та підзаконних актів, яке мало місце перед проведенням
експропріації.
У випадку
широкомасштабної, яка носить недискримінаційний характер, націоналізації, яка
проводиться в рамках крупних соціальних реформ, спричинених такими подіями, як
революція, війна, введення надзвичайного стану, — компенсація встановлюється
шляхом переговорів між країною залучення інвестицій і країною походження
інвестора, а у разі неможливості врегулювання — шляхом міжнародного арбітражу.
Право приватної
власності визнається внутрішнім правом не всіх держав. Розвинуті країни його
визнають, а деякі країни, що розвиваються, — ні. Вони віддають перевагу
колективній, а не приватній власності. Проте розвинуті країни менше потребують
міжнародних інвестицій для забезпечення свого економічного розвитку. Тобто
виникає парадокс: внутрішнє право, яке дійсно захищає право власності, є правом
тих, хто найменш потребує міжнародних інвестицій, а внутрішнє право, яке
недостатньо ефективно захищає право власності, є правом тих держав, які
відчувають гостру потребу в міжнародних інвестиціях.
Для того, щоб
задовольнити вимоги щодо захисту інвестицій, які висувались державами
походження інвесторів, країни, що розвиваються, в односторонньому порядку
приймали інвестиційні кодекси, які стосуються тільки міжнародних інвестицій і
не торкаються національних інвестицій. Вони зазвичай містять застереження щодо
непроведення націоналізації. Таким чином, знову з'явились безумовні вимоги
заохочення інвестицій. Але заохочення не може існувати без економічної
ефективності і правової безпеки; а правова безпека — без зрозумілого і чітко
визначеного зобов'язання щодо захисту або по відношенню до держави, чиїм
громадянином є інвестор, або щодо безпосередньо інвестора. У цьому полягає
парадокс: країни, що розвиваються, які досить часто не настільки схильні до
приватної власності, як розвинуті країни, змушені йти далі, порівняно з розвинутими
країнами, в справі захисту іноземного інвестора. Такою є ціна деградації
клімату міжнародних інвестицій і відродження сприятливого клімату.
11.4.Гарантії міжнародних
інвестицій
Під механізмами
гарантування інвестицій розуміють сукупність механізмів, мета яких — передати
від інвестора спеціалізованому органу фінансові наслідки, що випливають для
цього інвестора внаслідок проведення політики, яка завдає збитки інвестиціям.
Механізми
гарантування можуть бути:
національними;
міжнародними.
Розвинуті країни
володіють механізмами відшкодування, які страхують переважно інвестиції їх осіб
на території країн, що розвиваються. В цьому випадку мова йде про національні
гарантії. Проте всі країни, як розвинуті, так і ті, що розвиваються, можуть
домовитись щодо створення багатостороннього механізму, який буде покривати
національні інвестиції одних — розвинутих країн на території інших — країн, що
розвиваються; у цьому випадку мова йде про міжнародні гарантії.
1 ... 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 ... 177 Повернутися на початок книги
