Екологічне право України
На нашу думку, залишається незрозумілою точка зору О. Плотнікової, яка визнає існування галузі екологічного права і ставить під сумнів
існування галузі екологічного законодавства,
адже ми погоджуємося з вищезазначеним висловленням
Ю.С. Шемшученка - «система
законодательства является производным явлением от системы
права».
Необхідно підкреслити, що в Україні відносини з приводу охорони
навколишнього природного середовища, раціонального
використання природних ресурсів та забезпечення екологічної
безпеки регулюються нормами не однієї і не декількох галузей права. їх врегулювання здійснюється за допомогою
норм адміністративного, цивільного, кримінального, трудового, фінансового, земельного, водного, гірничого, лісового й інших галузей чи підгалузей права. Це
свідчить про те, що екологічне право є комплексною галуззю права, яка сформована на основі інтеграції
норм декількох галузей права чи їх частин (правових
норм).
Термін «екологічне
право» використовується у різних аспектах (рис. 1.1).
Будь-яка
галузь права являє собою уособлену сукупність норм, спрямованих на регулювання певної сфери якісно однорідних суспільних
відносин1. Екологічне право як галузь права
- це сукупність встановлених державою правових норм, що
регулюють відносини з приводу охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання та відтворення
природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.
Проблеми пов'язані з охороною довкілля, раціональним використанням та відтворенням природних ресурсів, забезпеченням екологічної безпеки людей ставлять перед юридичною
наукою питання, вирішення яких сприятиме розвитку нових напрямів, подальшим дослідженням. Незважаючи
на те, що еколого-правова наука є молодою
та знаходиться в стадії формування у її активі має місце значна
кількість фундаментальних робіт. Наприклад, у
сучасний період України за спеціальністю
12.00.06 - земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсове право було
захищено дисертаційні роботи з наступними темами: «Еколого-правове регулювання спеціального використання
дикої фауни» (Тихий П.В.,
2000 р.); «Правове регулювання використання та охорони
надр» (Шем'яков О.П., 2003 р.); «Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням екологічних прав громадян» (Решетник Л.П., 2005 р.); «Еколого-правове регулювання лісокористування
в Україні» (Шершун С.М.,
2005 р.) та ін. Крім того, проблеми екології науковці-правознавці
намагаються вирішити не лише шляхом удосконалення норм екологічного, а й - адміністративного, кримінального та іншого законодавства. Підтвердженням
цього є такі дисертаційні дослідження як «Адміністративна відповідальність
за екологічні правопорушення» (Куян І.А., 2001 р.), «Адміністративно-правові засоби охорони земельних відносин в Україні» (Мірошниченко О.С., 2005 р.), «Адміністративно-правове
регулювання екологічної діяльності» (Рябець
К.А., 2007 р.), «Кримінально-правова охорона лісу» (Сасов О.В., 2002 р.) тощо.
Юридична наука поділяється
на окремі групи наук: загальнотеоретичні, історичні, галузеві, спеціальні.
Екологічне право вважається
галузевою юридичною наукою, яка передбачає
дослідження і аналіз еколого- правових норм,
правовідносин та проблем, які виникають внаслідок недосконалості
екологічного законодавства з метою його удосконалення.
Екологічне право України є
важливою навчальною дисципліною в системі вищих навчальних
закладів (юридичних та інших, в яких здійснюється
підготовка фахівців екологічного спрямування). Воно має свій предмет, методи правового регулювання, принципи, систему, вчення
про інститути та ін.
Екологічне право як навчальна
дисципліна вивчає положення екологічного права як галузі права
та юридичної науки.
1 ... 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 ... 178 Повернутися на початок книги
