Екологічне право України
Фінансування Загальнодержавної
програми «Питна вода України» на 2006-2020 роки1 здійснюється за рахунок:
коштів Державного бюджету
України;
коштів місцевих бюджетів (з урахуванням заходів, які фінансуються у
рамках державних, регіональних та галузевих
програм і проектів, що реалізуються);
коштів підприємств питного
водопостачання та водо- відведення відповідно до програм їх
розвитку, затверджених органами місцевого
самоврядування в порядку, встановленому
законом;
інших джерел надходження, у тому числі зовнішніх і внутрішніх запозичень, грантів
міжнародних організацій, коштів міжнародних
програм, благодійних внесків тощо;
удосконалення механізму розподілу
платежів за спеціальне водокористування.
Кабінет Міністрів України
щорічно при розробленні проекту закону про Державний бюджет
України зобов'язаний передбачати субвенції (дотації) місцевим бюджетам на здешевлення вартості
електроенергії, яка використовується
для подачі питної води та водовідведення, до рівня розміру
цін (тарифів), по яких населення сплачує
за електроенергію в побуті.
Обґрунтування обсягів робіт
та обсягів фінансування з Державного бюджету України з урахуванням пропозицій міжвідомчої
та регіональних комісій з реалізації Загальнодержавної програми «Питна вода України» на
2006-2020 роки щорічно подається центральним органом виконавчої влади з питань
житлово-комунального господарства до проекту Державної програми
економічного і соціального розвитку та проекту Державного бюджету України на відповідний рік.
Кошти Державного бюджету України
можуть використовуватися на державну підтримку таких заходів: реконструкція та будівництво унікальних систем
водопостачання та водовідведення у великих містах; реконструкція та будівництво в сільській місцевості систем питного
водопостачання, які потребують значних
капітальних вкладень (міжрегіональні групові водопроводи, станції з очищення води); будівництво підприємств
з виготовлення споруд і установок питного водопостачання та водовідведення в контейнерному
чи блочному виконанні; роботи з поліпшення
стану водних об'єктів - джерел питного
водопостачання; попередження аварій та
запобігання техногенним катастрофам у житлово-комунальному
господарстві; здійснення досліджень та
розробок з визначення технічних умов, регламентів, методів експлуатації обладнання в системах
питного водопостачання; виробництво вітчизняних вимірювальних
приладів з контролю якості води і оснащення ними лабораторій; підготовка та оприлюднення Національної доповіді
про якість води та стан питного водопостачання в Україні; вдосконалення нормативно-правової бази і науково-технічного забезпечення з питань питного водопостачання та водовідведення; методичне, метрологічне
та аналітичне забезпечення впровадження державних стандартів у сфері питної води
та питного водопостачання.
Орієнтовні обсяги фінансового
забезпечення Загальнодержавної програми «Питна
вода України» на 2006-2020 роки з Державного
бюджету України становлять 5,23 млрд. гривень, у тому числі на першому етапі (2006-2010 роки) - 1,71 млрд. гривень.
Головними розпорядниками бюджетних
коштів з виконання заходів Загальнодержавної програми «Питна вода України» на
2006-2020 роки є:
на державному рівні - центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства;
на регіональному рівні - Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні
адміністрації, сільські, селищні, районні і міські ради.
Стимулювання в системі
охорони навколишнього природного середовища
Можна виділити два підходи
до визначення поняття стимулювання у суспільному житті. Прихильники першого підходу вважають, що під стимулюванням треба розуміти лише заохочення. Вони виходять з вузького розуміння стимулювання, наголошуючи, зокрема на тому, що заохочення і покарання істотно різняться
за способами впливу на волю і свідомість людей, за роллю у
здійсненні правового регулювання суспільних відносин. Отже, на їх думку, юридична
відповідальність не належить до стимулюючих чинників. Прибічники
другого підходу трактують стимулювання у більш широкому розумінні, включаючи до нього і юридичну відповідальність. Ця
думка у правовій літературі посідає панівне становище. На думку
Л. Чаусової, вона є правильною. Адже і економічне заохочення, і застосування
відповідальності у формі відшкодування шкоди спонукають відповідних суб'єктів до належної поведінки під час охорони, використання
і відтворення природних ресурсів. Тому у сукупності їх треба
розглядати як стимулюючі чинники. Однак
це аж ніяк не означає, що ці поняття тотожні.
Адже, наприклад, майнова відповідальність
у формі відшкодування збитків застосовується і для компенсації шкоди, заподіяної правопорушенням природі, життю
і здоров'ю людей. Та й взагалі економічне заохочення не поширюється на екологічне правопорушення, оскільки воно застосовується за добросовісну
і правомірну поведінку відповідних суб'єктів1.
1 ... 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 ... 178 Повернутися на початок книги
