Екологічне право України
Поняття та види джерел
екологічного права
Джерела права розглядають
як у широкому, так і у вузькому розумінні. У широкому розумінні мається на увазі спосіб зовнішнього вияву
правових норм, який засвідчує їх загальнообов'язковість. У поняття джерел права у вузькому розумінні вкладають нормативно-правові акти
компетентних органів державної влади, що
містять певні вимоги по врегулюванню відповідних суспільних відносин.
Те або інше правило поведінки, щоб стати юридично обов'язковим, повинно мати певну правову форму (закон, указ, постанова, рішення, наказ, інструкція тощо).
Основним джерелом права більшості
сучасних держав є нормативно-правовий акт, який
характеризується такими ознаками:
ухвалюється чи санкціонується
уповноваженими органами держави, їхніми
посадовими особами, іншими суб'єктами
правотворчості і є їхнім одностороннім волевиявленням;
має зовнішню форму у вигляді
певного письмового документа;
містить нові норми права (загальнообов'язкові правила
поведінки), змінює або санкціонує чинні;
приймається згідно з чітко
визначеною процедурою;
має визначену юридичну силу, що відображує співвідношення з іншими правовими
актами, місце і роль у системах законодавства і правового регулювання;
6) надає волі правотворчого суб'єкта
офіційного харак- теру1.
Джерела екологічного права - це сукупність нормативно-правових актів, які прийняті компетентними державними органами та вміщуютьу собі
загальнообов'язкові еколого-правові вимоги, норми та правила, що регулюють екологічні
суспільні відносини.
Система джерел екологічного
права вміщує у собі чисельну кількість нормативно-правових актів, які можна поділити
й класифікувати за загальноприйнятими критеріями (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Критерії
класифікації джерел екологічного права
Всі екологічні нормативно-правові акти за юридичною силою поділяються на законодавчі та підзаконні2.
Юридична сила нормативно-правового акта - це його специфічна властивість
мати точно позначене місце в ієрархії інших правових актів
та залежати за формальною
обов'язковістю
від того, який орган видав акт, тобто
хто є суб'єктом нормотворчості1.
Законодавчі акти - це нормативно-правові акти,
що регулюють найбільш важливі суспільні відносини і
тому приймаються колегіальним представницьким органом державної влади (парламентом) або всенародним
голосуванням (референдумом).
Підзаконні нормативно-правові акти - це акти, які
видаються відповідно до законів і на підставі законів, для конкретизації законодавчих розпоряджень та їх трактування або встановлення первинних норм.
Приклади законодавчих та підзаконних
нормативно- правових актів як джерел екологічного права наведені
у § 4 цього розділу.
За предметом правового регулювання
екологічні нормативно-правові акти поділяються на загальні
і спеціальні (рис.
2.2). Предмет правового регулювання загальних нормативно-правових
актів, на відміну від спеціальних, не
обмежується лише екологічними відносинами. Спеціальні нормативно-правові акти регулюють земельні, водні, лісові, гірничі, фауністичні та інші відносини.
Рис. 2.2. Джерела
екологічного права за предметом правового
регулювання
Джерела екологічного права
поділяються за суб'єктами нормотворчості (рис. 23) на: акти народного законодавства, органів законодавчої та виконавчої влади, глави держави тощо.
Рис. 2.3. Джерела
екологічного права за суб'єктами нормот-
ворчості
1 ... 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 ... 178 Повернутися на початок книги
