Фінансове право
Тема 2.
Фінансове право та його ознаки
Вивчення теми
починаємо з ознайомлення з термінологією до теми, використовуючи табличний
матеріал, що поданий у посібнику.
Предмет
фінансового права — це суспільні відносини, що виникають у процесі діяльності
держави зі створення, розподілу й використанню централізованих і
децентралізованих грошових коштів, які необхідні для функціонування держави.
Це, по-перше,
майнові відносини у сфері фінансів, що регулюються Цивільним кодексом України
та Господарським кодексом України, а безпосередні до певної міри — Бюджетним
кодексом України (фінансового кодексу немає). Фінансове право своїми нормами
регулює відносини у сфері фінансів.
Отже, фінансове
право — це сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини, які
виникають у процесі діяльності держави зі створення, розподілу й використанню
фінансових ресурсів.
Метод фінансового
права — це система прийомів і способів правового впливу на поведінку суб'єктів
фінансових правовідносини. За формою впливу такі прийоми і способи мають імперати- вний, вольовий,
приписний, наказовий характер і спонукають суб'єкта приймати рішення, визначене
правовою нормою.
Метод фінансового
права можна розглядати з різних позицій. Залежно від аспекту його можна умовно
поділити на кілька підвидів: метод владних приписів; метод субординації; метод
погодження застосовується в поєднанні з методом владних приписів; метод
рекомендацій застосовується в поєднанні з методом владних приписів.
З огляду на те, що
фінансове право має свій предмет і метод, воно вважається галуззю правової
системи, хоч немає узагальнюючого кодексу, тобто не систематизовано правові
норми способом кодифікації.
Джерелами
фінансового права вважаються конкретні форми існування правових норм. Це
нормативно-правові акти органів державної влади, в яких містяться норми
фінансового права. Це Конституція України, Цивільний кодекс України,
Господарський кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення,
Бюджетний кодекс України, Кримінальний кодекс України, який вступив в дію з 1
вересня 2002 року.
Окремі відносини фінансової діяльності регулюються:
Законами України
«Про банки і банківську діяльність», «Про інвестиційну діяльність», «Про режим
іноземного інвестування», Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного
регулювання і валютного контролю» тощо;
указами
Президента України, що були прийняті протягом 3 років (1996—1999 рр.);
постановами
органів виконавчої влади: Кабінету Міністрів України, Національного банку
України;
наказами
Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації, Державної
митної служби, Комісії з нагляду за страховою діяльністю;
рішеннями органів
місцевого самоврядування щодо місцевих бюджетів.
Система
фінансового права — це об'єктивно обумовлена внутрішня його побудова,
об'єднання і розміщення фінансово- правових норм в
певному взаємозв'язку і послідовності.
Групування
фінансово-правових норм має дві сторони — зовнішню і внутрішню. Зовнішня
сторона вказує на місце фінансового права в системі права України. Внутрішня
сторона систематизації фінансово-правових норм має на увазі їх групування
відповідно до внутрішнього змісту і ієрархії — загальногалузеві норми, норми
підгалузеві, норми окремих фінансово-правових інститутів.
Фінансове право
поділяється на дві великі частини фінансово- правових
норм — Загальну і Особливу частини.
Загальна частина
фінансового права будується в основному на аналізі правових елементів
фінансових відносин.
Норми Загальної
частини фінансового права конкретизуються у фінансово-правових нормах Особливої
частини. Загальна і Особлива частини фінансового права перебувають в нерозривному
зв'язку, оскільки в своїй основі вони є відображенням цілого і його елементів.
Положення Загальної частини застосовуються до усіх розділів Особливої частини.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 47 Повернутися на початок книги
