Цивільне право
Довіреність від
імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на
це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.
Представник
зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Але
він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі.
Довіреність, що видається у порядку передоручення, як правило, підлягає
нотаріальному посвідченню.
Строк довіреності
встановлюється у самій довіреності. Довіреність, у якій не вказана дата її
вчинення, є нікчемною.
Особа, яка видала
довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час
скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною.
Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити
про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед
якими була видана довіреність. Права та обов'язки щодо третіх осіб, що виникли
внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися
про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала
довіреність, та її правонаступників.
Цивільні права та
цивільні обов'язки особа здійснює в межах, наданих їй договором (правочином)
або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа
зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб,
завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. При виконанні своїх цивільних
обов'язків особа не може бути примушена до дій, які не є обов'язковими для неї.
Кожна особа має
право звернутися до суду за захистом своїх особистих немайнових або майнових
прав та інтересів. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
визнання права;
визнання
правочину недійсним;
припинення дії,
яка порушує право;
примусове
виконання обов'язку в натурі;
відновлення
становища, яке існувало до порушення;
зміна
правовідношення;
припинення
правовідношення;
відшкодування
збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
відшкодування
моральної (немайнової) шкоди;
визнання
незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу
місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може
захистити цивільні права або інтереси іншим способом, що встановлений
договором або законом.
Право на захист
особа здійснює на свій розсуд. Нездійснення особою права на захист не є
підставою для припинення цивільного права, що порушено, крім випадків,
встановлених законом. Зокрема, особа, якій завдано збитків у результаті
порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками вважаються:
втрати, яких
особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати,
які вона зробила або мусить буде зробити для відновлення свого порушеного права
(реальні збитки);
доходи, які особа
могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено
(упущена вигода).
Збитки
відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено
відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Внаслідок
порушення її цивільних прав особа має також на відшкодування і моральної шкоди.
Моральна шкода полягає:
у фізичному болю
та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим
ушкодженням здоров'я;
у душевних
стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою
щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
у душевних
стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням
її майна;
1 ... 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 ... 116 Повернутися на початок книги
