Цивільне право
Зобов'язальне
право
6.1. Загальні положення про зобов'язання
Серцевиною
цивільного права України є зобов'язальне право, яке переважно регулює суспільні
відносини у сфері майнового обігу. Для студентів-економістів вивчення положень
зобов'язального права та його основної частини — договірного права набуває
особливої важливості тому, що його основні норми обслуговують юридичні за
формою, але економічні, як правило, за змістом відносини.
Відповідно до ст.
509 ЦК зобов'язанням є цивільні правовідносини, в яких одна сторона (боржник)
зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати
майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від
певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його
обов'язку. Таким чином, правомочною стороною у зобов'язаннях є кредитор, а
зобов'язаною — боржник.
Кредитор у
зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:
передання ним
своїх прав іншій особі за правочином (від- ступлення права вимоги);
правонаступництва;
виконання
обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);
виконання
обов'язку боржника третьою особою.
Заміна кредитора
у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено
договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну
кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих
для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку
первісному кредиторові є належним виконанням. Але заміна кредитора не
допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора,
зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим
ушкодженням здоров'я або смертю. При цьому первісний кредитор у зобов'язанні
повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що
передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. А боржник має
право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові
доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Первісний
кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність
переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого
обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед
новим кредитором.
Боржник же у
зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за
згодою кредитора. Правочин щодо заміни кредитора або боржника у зобов'язанні
вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло
зобов'язання.
Порука або
застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо
поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання
новим боржником.
Валютою
зобов'язання має бути грошова одиниця України — гривня, але сторони можуть
визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Одностороння
відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо
інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має
виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших
актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —
відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник
зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор — прийняти виконання особисто,
якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті
зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має
право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або
виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і
несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
1 ... 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 ... 116 Повернутися на початок книги
