Цивільне право
Особлива частина
цивільного права присвячена таким інститутам права, як: особисті немайнові
права фізичної особи; право власності та інші речові права; право
інтелектуальної власності; зобов'язальне право; спадкове право.
Основу цивільного
законодавства України становить Конституція України. Хоча Конституція і не є
самостійним актом цивільного законодавства, окремі її положення є нормами
цивільного права, котрі безпосередньо регулюють цивільні відносини і можуть
застосовуватися для захисту цивільних прав та інтересів. Так ст. 41 Конституції
зазначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю
власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право
приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може
бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є
непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути
застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в
порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування
їх вартості. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням
суду. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та
гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і
природні якості землі.
Стаття 92
Конституції підкреслює, що виключно законами України визначаються засади
цивільно-правової відповідальності, правовий режим власності,
правосуб'єктність громадян тощо. Таким чином Конституція є основним джерелом
національного права та базою кожної галузі права, у тому числі й цивільного.
Але основним
актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Причому цивільні
відносини можуть регулюватися іншими законами України, актами Президента
України та постановами Кабінету Міністрів України. Але всі ці акти повинні
відповідати Конституції України та Цивільному кодексу України. Інші органи
державної влади можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні
відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією.
Акти цивільного
законодавства регулюють тільки ті відносини, які виникли з дня набрання
чинності цими актами. Ці акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків,
коли вони пом'якшують або скасовують цивільну відповідальність особи.
Частиною
національного цивільного законодавства України є також чинні міжнародні
договори, які регулюють цивільні відносини, згода на обов'язковість яких
надана Верховною Радою України. Причому міжнародні договори, чинні в Україні,
мають пріоритет перед національним цивільним законодавством. Якщо у чинному
міжнародному договорі, укладеному у встановленому законом порядку, містяться
інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом національного цивільного
законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору
України.
Загальними засадами (принципами) цивільного законодавства України є:
неприпустимість
свавільного втручання у сферу особистого життя людини;
неприпустимість
позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією;
свобода
підприємницької діяльності, яка не заборонена законом;
судовий захист
цивільних прав та інтересів;
справедливість,
добросовісність та розумність;
свобода договору,
тобто сторони мають право укладати договори, які не передбачені актами цивільного
законодавства, але відповідають загальним його принципам.
Серед багатьох
різних зв'язків, що складаються і діють у суспільстві (сімейні, релігійні,
культурні та ін.), існують відносини, дії учасників яких регулюються
положеннями цивільного права. Тобто, цивільні правовідносини — це особисті
немайнові та майнові відносини, що регулюються нормами цивільного права та
виникають між рівноправними суб'єктами, які наділені цивільними правами та
обов'язками.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 116 Повернутися на початок книги
