Категорії

• Філософія
• Маркетинг
• Економіка
• Фінанси
• Менеджмент
• Гуманітарні науки
• Правова література
• Природничі та технічні науки
• Аудит, бухгалтерський, кадровий облік

Цікаво знати

Тут буде iнфо

Популярні книги

• Промышленный маркетинг
• Ринкове ціноутворення
• Индексы продукции и экономические барометры капиталистических стран
• Інформатизація світогосподарського розвитку
• Фондовый рынок
• Юридична конфліктологія
• Відшкодування зносу основних виробничих фондів
• Біржова діяльність
• Інтелектуальна власність
• Макроекономіка

Цивільне право

Право інтелектуальної власності

Основною рисою, що відрізняє людину від інших істот, є зда­тність до творчості. Творчість — це цілеспрямована розумова діяльність з розробки нових оригінальних та унікальних суспіль­но необхідних продуктів. Творчість притаманна людині в будь- якій сфері її діяльності. Основною метою творчості є поліпшен­ня якості життя суспільства й забезпечення більш комфортних умов існування та розвитку кожної людини. Саме творча праця була основним чинником забезпечення життєдіяльності людства на усіх етапах його розвитку.

Особливої уваги розвиток творчого потенціалу кожної нації набуває в сучасних умовах прискорення науково-технічного про­гресу. За оцінками фахівців, за роки після другої світової війни було зроблено більше наукових відкриттів, ніж за всю попередню історію людства. І сьогодні вже не виникає сумнівів, що подаль­ший соціально-економічний прогрес буде залежити значною мі­рою від розвитку творчої діяльності суспільства, а рівень добро­буту кожної країни — від уміння реалізовувати творчий, або як сьогодні кажуть, інтелектуальний потенціал її громадян. Недарма Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), яка була створена в 1967 р., стверджує, що ХХІ ст. стане століттям еконо­міки, заснованої на знаннях, в якій інтелектуальна власність буде основною рушійною силою. Тому сьогодні уряди всіх країн сві­домо прагнуть заохочувати інтелектуальну діяльність і застосу­вання результатів творчої праці в інтересах національної безпеки своїх держав, а використання творчих можливостей стає наріж­ним каменем фундаменту людського суспільства.

Основні норми інтелектуальної власності в системі українсь­кого законодавства визначено Конституцією, розробленими на її підставі законами та іншими нормативно-правовими актами. Так, ст. 54 Конституції України передбачає, що громадянам гаранту­ється свобода літературної, художньої, наукової і технічної твор­чості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з рі­зними видами інтелектуальної діяльності. А відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуа­льної, творчої діяльності.

Як бачимо, в Конституції розмежовуються поняття інтелекту­альної і творчої діяльності, як різні види розумової діяльності, оскільки не всяка розумова діяльність є творчою. Наприклад, уч­ні загальних шкіл хоча й займаються розумовою діяльністю, але ця діяльність не є творчою, оскільки в більшості випадків вона направлена лише на споживання вже отриманих певних творчих результатів. Інтелектуальна ж діяльність відрізняється від простої творчої діяльності тим, що її результатом є об'єкти правової охо­рони, тобто об'єкти інтелектуальної власності. А оскільки понят­тя творчої діяльності значно ширше від поняття інтелектуальної діяльності, кількість результатів творчої діяльності значно біль­ша від об'єктів інтелектуальної власності. Так, в Україні не мо­жуть отримати правову охорону такі об'єкти творчої діяльності, як фунда-ментальні наукові відкриття, що встановлюють нові за­кономірності, властивості та явища матеріального світу; матема­тичні методи; методи організації й управління об'єктами госпо­дарювання тощо.

Відповідно до ст. 48 ЦК право інтелектуальної власності — це право особи на результат інтелектуальної творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений чинним законодавством.

Систему законодавства України з питань інтелектуаль­ної власності складають: Конституція України; Цивільний ко­декс України; Господарський кодекс України, які набули чин­ності з 1 січня 2004 р.; закони України «Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності» від 13 грудня 1991 р., «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 р., «Про охорону прав на сорти рослин» в редакції 17 січня 2002 р., «Про науково-технічну інформацію» від 25 червня 1993 р., «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» в редакції від 1 червня 2000 р., «Про охорону прав на промислові зразки» від 15 грудня 1993 р., «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15 грудня 1993 р., «Про телебачення і радіомов­лення» від 21 грудня 1993 р., «Про авторське і суміжні права» в редакції від 11 липня 2001 р., «Про наукову і науково- технічну експертизу» від 10 лютого 1995 р., «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 7 червня 1996 р., «Про рек­ламу» від 3 липня 1996 р., «Про охорону прав на топографію інтегральних мікросхем» від 5 листопада 1997 р., «Про охоро­ну прав на зазначення походження товарів» від 16 червня 1999 р., «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів і фонограм» від 23 березня 2000 р., «Про особливості державно­го регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'яза­ної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування» від 17 січня 2002 р., «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо впорядкування опе­рацій, пов'язаних з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування, обладнання та сировини для їх виробництва)» від 6 липня 2005 р. та інші нормативно- правові акти.

 

1  ... 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42  ... 116 Повернутися на початок книги