Цивільне право
Здійснення
цивільних прав передбачає реалізацію тих можливостей, які передбачені змістом
суб'єктивного цивільного права. Використання норм суб'єктивного цивільного
права може здійснюватися як шляхом вчинення фізичних дій (проживання у житловому
будинку, квартирі), так і юридичних дій (здавати в оренду будинок або
квартиру). Юридичні дії полягають, як правило, у здійсненні правочинів
(укладання договору оренди). Фактичні дії представляють собою юридично значущі
дії (використання будинку, квартири для постійного, переважного або
тимчасового проживання фізичної особи). При здійсненні своїх прав, як зазначено
у ст. 13 ЦК, особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити
права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині та повинна
дотримуватися моральних засад суспільства.
Цивільною
дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе
цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями
створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести
відповідальність у разі їх невиконання. Цивільний обов'язок — це адресована
зобов'язаній особі вимога певної поведінки, що відповідає умовам договору,
закону або іншої норми права. Інакше кажучи, це міра належної поведінки
зобов'язаної особи.
Зміст
дієздатності фізичної особи складають такі її види: правочиноздатність — тобто
можливість самостійно укладати та здійснювати правочини;
бізнесдієздатність
— можливість займатися підприємницькою діяльністю;
деліктоздатність
— можливість самостійно нести майнову відповідальність;
трансдієздатність
— можливість самостійно обирати собі представника та самому виступати
представником інших осіб;
шлюбно-сімейна
дієздатність — можливість бути учасником сімейних відносин;
тестаментоздатність
— можливість складати заповіт та бути спадкоємцем.
Цивільну
дієздатність має лише фізична особа, яка повністю усвідомлює значення своїх дій
та може керуватися ними. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи
встановлюється ЦК і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку,
встановлених законом. Так, ст. ст. 31 та 32 ЦК обмежують цивільну дієздатність
фізичних осіб, які не досягли чотирнадцяти років, та осіб у віці від
чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Так, фізичні
особи, які не досягли чотирнадцяти років (малолітні особи), мають право лише
самостійно правочини дрібні побутові вчинки та здійснювати особисті немайнові
права на результати інтелектуальної, творчої діяльності. При цьому малолітні
особи не несуть відповідальності за завдану ними шкоду.
Фізичні особи у
віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітні особи), крім
вищевказаних правочинів, мають право:
самостійно
розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;
самостійно
здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності;
бути учасником
(засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими
документами;
самостійно
укладати договір банківського вкладу та розпоряджатися вкладом, внесеним на
своє ім'я (грошовими коштами на рахунку).
Інші правочини
неповнолітня особа вчиняє лише за згодою батьків (усиновлювачів) або
піклувальників. Відповідальність за порушення договорів, укладених нею
самостійно або за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника, неповнолітня
особа несе самостійно. Але якщо у неповнолітньої особи недостатньо майна для
відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть її батьки
(усиновлювачі) або піклувальник.
Повну цивільну
дієздатність мають фізичні особи, які досяг- ли повноліття, тобто вісімнадцяти
років. Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка
досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній
особі, яка записана матір'ю або батьком дитини. Повна цивільна дієздатність
може бути надана і фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і бажає
займатися підприємницькою діяльністю. Повна цивільна дієздатність, надана
фізичній особі, поширюється на усі цивільні права та обов'язки.
1 ... 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 ... 116 Повернутися на початок книги
