Правознавство
укладено письмовий договір
про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності;
майно та інші цінності були
одержані працівником під звіт за разовою довіреністю;
шкоди завдано працівником
у нетверезому стані;
шкоди завдано умисним знищенням
матеріалів тощо.
На працівника покладається
повна матеріальна відповідальність за шкоду,
завдану ним не при виконанні трудових обов'язків, наприклад, внаслідок самовільного виконання
роботи працівником в особистих цілях та всупереч інтересам роботодавця; використання майна роботодавця (автомобіля, устаткування) у
власних цілях.
Матеріальна відповідальність
підприємства настає за шкоду, заподіяну працівникам каліцтвом
або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ними трудових обов'язків.
Відшкодування шкоди полягає
у виплаті грошових сум у розмірі заробітку
(або відповідної його частини), якого працівник позбувся
внаслідок втрати працездатності або її зниження. Нараховується пенсія по інвалідності у зв'язку
з трудовим каліцтвом, а також компенсація на додаткові витрати, викликані ушкодженням здоров'я.
Потерпілого за його згодою
можуть тимчасово перевести на більш легку нижчеоплачувану роботу.
Йому виплачується різниця між попереднім і новим заробітком до відновлення
працездатності або встановлення довготривалої і постійної працездатності. Якщо керівник у цей період не надає відповідної роботи, потерпілий має право на відшкодування шкоди у розмірі середньомісячного
заробітку, який він отримував до настання
трудового каліцтва.
Якщо трудове каліцтво настало
не тільки з вини організації, й внаслідок грубої необережності
потерпілого, розмір відшкодування має
бути зменшений залежно від ступеня вини потерпілого.
4. Розв'язання трудових спорів
Трудові спори — розбіжності
між працівником і роботодавцем з приводу застосування трудового
законодавства або встановлення чи зміни умов праці, які не
вдалося врегулювати при взаємних переговорах.
Порядок вирішення розбіжностей
між сторонами законодавством не врегульований. КЗпП визначає лише, що це відбувається шляхом безпосередніх переговорів або з участю профкому. Закон «Про порядок вирішення
колективних трудових спорів (конфліктів)»
(1998) встановив спеціальний порядок формування вимог найманих працівників
і строки їх розгляду роботодавцем.
Індивідуальні трудові спори
виникають з приводу застосування трудового законодавства або з приводу встановлення
умов праці.
Вони можуть виникати, наприклад, з приводу необгрунтованої відмови
у прийнятті на роботу, невиконання колективних договорів чи угод, невідповідних умов виробничого
побуту, порушення права на відпочинок, права на оплату праці, на її охорону.
Індивідуальні трудові спори
розглядаються комісіями по трудових спорах та місцевими судами.
Комісія по трудових спорах
— це орган досудового розгляду спорів, який обирається загальними
зборами чи конференцією трудового колективу підприємства з числом працюючих не менше 15 осіб. Працівник
має звернутися до комісії у тримісячний строк з дня, коли дізнався
про порушення своїх прав. Комісія розглядає
спір у десятиденний строк з дня подання заяви у присутності
працівника і приймає відповідне рішення. Якщо працівник чи
роботодавець не згодні з рішенням комісії, вони можуть звернутися до суду. Працівник може звернутися до
суду і не звертаючись до комісії.
Колективний трудовий спір (конфлікт) — це розбіжності,
що виникли між сторонами трудових відносин щодо: встановлення
або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; укладення чи зміни колективного
договору; виконання вимог законодавства
про працю (у разі невиплати зарплати
тощо).
1 ... 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 ... 94 Повернутися на початок книги
