Правознавство
Складовою частиною права та
обов'язку батьків щодо виховання дитини
є їх право та обов'язок забезпечувати здобуття дитиною повної
загальної середньої освіти (ч. 3 ст. 150 СК). Це право та обов'язок
батьків не лише перед дітьми, а й перед суспільством.
Батьки мають право та обов'язок на представництво і захист прав та інтересів своїх дітей. Особисті немайнові правовідносини між батьками й дітьми мають строковий
характер. З досягненням дітьми повноліття або з набуттям ними
повної цивільної та сімейної дієздатності вони, як правило, припиняються. Батьки
мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських
організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних
дітей як їх законні представники без спеціальних на те повноважень (ст. 154 СК).
Обов'язок дітей піклуватися про батьків.
Частина 2 ст. 51 Конституції України закріплює обов'язок
повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацезданих батьків. Згідно зі ст. 172 СК
зобов'язання піклуватися про своїх непрацезданих батьків мають не лише повнолітні діти, а
й діти, які не до- сягли 18 років. Єдиною підставою для прояву зазначеного
піклування є засвідчене у встановленому законом порядку походження
дітей від батьків.
Вперше у сімейному законодавстві
закріплено положення про те, що повнолітні діти можуть виступати
як законні представники своїх непрацездатних, немічних батьків під час захисту їх прав та інтересів без спеціальних
на те повноважень.
4. Усиновлення (удочеріння). Патронат. Опіка. Піклування
У ст. 20 Конвенції
про права дитини зазначено, що дитина, яка тимчасово або постійно позбавлена сімейного оточення або яка
у найвищих її інтересах не може бути залишена у такому оточенні, має право на особистий захист і допомогу з боку держави.
Усиновлення — здійснюване
на підставі рішення суду прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина (ч. 1 ст. 207 СК). Усиновлення
проводиться виключно в інтересах дитини. Це
юридичний факт, в результаті вчинення якого між усиновлювачем
і його родичами, з одного боку, та усиновленою особою — з другого, виникають такі самі
права й обов'язки, як і між батьками та
дітьми, іншими родичами за походженням.
Норми, які
регулюють відносини, пов'язані з усиновленням, містяться у гл. 18 СК, у
гл. 35-А ЦПК, в Законі України «Про охорону дитинства», у Конвенції про права
дитини та інших нормативно-правових актах.
Усиновлення на підставі рішення
суду охоплює такі випадки:
усиновлення в Україні її громадянами
дитини, яка також є громадянином України;
усиновлення в Україні її громадянами
повнолітньої особи, яка також є громадянином України;
усиновлення в Україні іноземцями
та особами без громадянства дитини, яка
є громадянином України;
усиновлення в Україні дитини, яка є іноземкою і проживає на території нашої держави, громадянами України або іноземцями та особами
без громадянства.
Якщо усиновлювач не є громадянином
України, для усиновлення дитини, яка є громадянином України, потрібен дозвіл
Центру з усиновлення дітей.
Усиновлення,
яке не відповідає інтересам дитини, може бути визнане недійсним або скасоване за рішенням суду (ст. 236—239 СК).
Умови
усиновлення
Під умовами усиновлення розуміють
встановлені сімейним законодавством України вимоги, додержання
яких обов'язкове під час здійснення цього юридичного факту.
Щоб усиновлення відповідало
своєму призначенню, воно повинно провадитися виключно в інтересах
дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 208 СК усиновленою може бути дитина. Дитина, яка не досягла 14 років, вважається малолітньою. Неповнолітньою є дитина віком від 14 до 18 років. Особи, які досягли
повноліття, мають повну цивільну дієздатність
і, як правило, не можуть
бути усиновлені. Повнолітня особа може бути усиновлена лише
за наявності двох умов: 1) якщо вона є сиротою; 2) якщо вона позбавлена батьківського піклування.
Усиновленою не може бути особа, батьки якої померли
після досягнення нею повноліття, але за свого життя належним
чином виконували батьківські обов'язки.
1 ... 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 ... 94 Повернутися на початок книги
