Криміналістика
Свідченням швидкого розвитку
криміналістики в Україні є видання підручників. У 1973 р. видано підручник «Радянська
криміналістика. Криміналістична техніка
і слідча тактика» за редакцією В.П. Колмакова, написаний українськими вченими-криміналістами. У 1988 р. вийшов з друку підручник «Радянська криміналістика. Методика розслідування окремих видів злочинів» за
редакцією В.КЛисиченко. У 1998 р. вийшов у світ підручник «Криміналістика» за редакцією
П.Д. Біленчука, написаний
науковцями Національної академії внутрішніх справ України. У 2001 р. викладачами
кафедри криміналістики Національної юридичної академії України
імені Ярослава Мудрого підготовлено за редакцією В.Ю. Ше- пітька підручник «Криміналістика».
Сучасний стан розвитку криміналістики
характеризується науковими дослідженнями на кафедрах вищих юридичних навчальних закладів, у науково-дослідних
установах України (Інституті вивчення проблем злочинності Академії
правових наук України; Науково-дослідному
інституті проблем боротьби зі злочинністю Національної академії
внутрішніх справ України; Міжвідомчому
науково-дослідному центрі з проблем боротьби з організованою
злочинністю при Координаційному комітеті по боротьбі з корупцією і організованою
злочинністю при Президентові України; Харківському центрі вивчення
організованої злочинності, а також у науково-дослідних
інститутах судових експертиз Міністерства юстиції України; Державному науково-дослідному
експертно-криміналістичному центрі МВС України та підпорядкованих
йому науково-дослідних експертно-криміналістичних центрах на місцях.
§2. Криміналістичні
та експертні установи в Україні
З метою провадження різних
науково-технічних досліджень за судовими справами в 1923 р. Раднарком УРСР прийняв
постанову про заснування в Києві, Харкові та Одесі обласних
кабінетів науково-судової експертизи. Київський
кабінет очолював С.М. Потапов, а потім В.І. Фаворський. Директором обласного кабінету в Харкові був судовий медик і криміналіст М.С. Бокаріус, а після смерті даний заклад очолив його син М.М. Бокаріус. Першим завідувачем Одеського кабінету науково-судової експертизи був Н.П. Макаренко, який займався
методикою розслідування злочинів. Його монографія «Техніка розслідування злочинів» була і залишається однією з перших праць, присв'ячених цій проблемі в Україні і криміналістиці взагалі.
Для виконання поставлених
завдань у складі кабінетів було передбачено створення чотирьох секцій:
хімічних і фізико-хімічних досліджень;
судово-фотографічних
досліджень;
судово-медичних, макро- і мікроскопічних досліджень;
ідентифікації особи.
У 1925 р. згадані кабінети були перейменовані в інститути
науково-судової експертизи. На той час
в інститутах діяли шість секцій:
хімічних і фізико-хімічних досліджень;
біологічних досліджень;
фотографічних досліджень;
ідентифікації особи;
судово-медичних
досліджень;
кримінально-психологічних
досліджень та психопатологічних досліджень.
Перші директори Київського
інституту науково-судової експертизи - В.І. Фаворський, Н.А. Петров, Ю.С. Сапожников, Б.О. Вахліс були не лише
організаторами науки, а й зробили вагомий внесок у практику
судової експертизи, впровадили гістологічні,
фізико-хімічні методи дослідження
речових доказів.
Харківський інститут науково-судової експертизи очолив М.С. Бокаріус, який був піонером-криміналістом
у судовій медицині. За його безпосередньою
участю на юридичному факультеті Харківського університету почали викладати курс
криміналістики.
Одеський інститут науково-судової експертизи очолював С.М. Матвєєв, фахівець в галузі дослідження вогнепальної
зброї.
1 ... 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 ... 206 Повернутися на початок книги
