Криміналістика
Синтетична стадія. Якщо основним завданням аналітичної стадії було встановлення збігу
і розбіжностей в ідентифікаційних ознаках, то
перед синтетичною стадією ставиться завдання науково пояснити
виявлені збіги і розбіжності та дійти висновку про тотожність
або відмінність, іноді - подібність.
Істотне значення для наукового
пояснення збігу і відмінностей в ознаках має вивчення умов
і механізму утворення ознак.
Висновок про тотожність, відмінність або групову належність, яким закінчується ідентифікація, повинен будуватися на даних дослідження і бути обгрунтованим. Цей
висновок повинен бути результатом глибокої оцінки збігу і відмінності в ознаках, при цьому ознаки повинні розглядатися у взаємозв'язку і взаємозалежності, як єдиний комплекс ознак
об'єкта.
Для висновку про групову належність
необхідним є збіг усіх істотних ознак даної групи (роду, виду, сорту, системи, марки тощо), тобто таких ознак, за відсутності однієї з яких виключається
приналежність об'єкта до групи.
Результат ідентифікації може
бути виражений:
у позитивній формі - тотожність установлена;
у негативній формі - установлена відмінність;
у категорічній формі - інше вирішення даного питання за переконанням експерта неможливе;
в імовірній
(передбачуваній) формі - існує
велика можливість даного рішення, інше
рішення хоча і малоймовірне, але можливе, припустиме.
§4. Встановлення групової
належності
Встановлення групової належності
є частковою криміналістичною теорією, практична реалізація якої зводиться до встановлення
загального (схожого) у двох порівнюваних
об'єктах. Останні можуть бути:
індивідуально визначені предмети, які мають сталу зовнішню форму, яка дозволяє ототожнювати ціле;
предмети-речовини (сипкі, рідкі, газоподібні), наділені лише властивостями - внутрішніми
якостями, достатніми для віднесення речовин
до однієї групи, виду, роду, класу. В процесі встановлення групової належності
як
перші, так
і другі виступають носіями ознак і властивостей цілого і називаються
відображаючими об'єктами.
Відображуваний об'єкт у процесі встановлення групової належності - це
те, що було розділено, розчленовано (зруйновано) на частини
внаслідок події злочину і в даний час не існує, а лише уявляється
як суб'єктивний образ цілого, яке існувало
раніше. Наприклад, шматок фарного скла, який було знайдено на місці події, і шматки
скла, що залишились у фарі автомобіля, до
розчленування складали одне ціле. Якщо ж порівнювані розчленовані
об'єкти не зберегли конформності границь (лінії
розмежування), то встановлюють не тотожність,
а схожість властивостей, достатніх
лише для класифікаційного висновку - шматки фарного скла, вилучені з різних місць, за фізико- хімічними властивостями однорідні.
Встановлення групової належності
є першою стадією ідентифікації.
Ідентифікація - це стадійний процес дослідження, що виключає виділення загального із окремого. Так, починаючи порівнювальне дослідження відбитків
пальців рук, їх насамперед, групують за
типами візерунків на дуги, петлі та завитки.
Потім кожну групу ділять на більш вузькі за обсягом підгрупи за будь- якою заданою сукупністю ознак, а з отриманою
підгрупою роблять те ж саме, і так доти, доки не звузять її до двох об'єктів, ідентифікуюче поле кожного з яких містить
неповторну сукупність ознак. Таким чином, процес
пізнання конкретного здійснюється через вичленення із загального.
Тому встановлення групової належності завжди є першою стадією ідентифікації
об'єктів, щодо яких принципово можливе
встановлення тотожності.
Встановлення групової належності (групофікації) як самостійний
метод дослідження застосовується для дослідження сипких, рідких та газоподібних об'єктів, щодо яких встановлення тотожності за допомогою криміналістичної
ідентифікації неможливе, оскільки ці
об'єкти не мають сталої зовнішньої форми.
1 ... 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 ... 206 Повернутися на початок книги
