Криміналістика
Методологічну основу ідентифікації
як методу встановлення тотожності складають положення матеріалістичної
діалектики, а саме:
загальний взаємозв'язок явищ у природі та суспільстві, тобто якщо
є наслідок, то обов'язково існувала причина, немає наслідку без причини, немає злочинів
без слідів;
усі об'єкти
матеріального світу індивідуальні, тобто немає двох речей, котрі були б однакові; будь-який
об'єкт, подія, явище
індивідуальні і можуть бути ототожнені;
усі об'єкти
рухаються та видозмінюються, таким чином, об'єкт залишається самим собою лише деякий час, який
залежить від швидкості змін; час, протягом
якого об'єкт залишається відносно незмінюваним і його можна
ототожнювати, називається ідентифікаційним
періодом. Наприклад, ідентифікаційний
період канала ствола зброї залежить від кількості проведених пострілів, а лезо сокири - від
його зносу.
Криміналістична ідентифікація - це виключно частковий метод науки криміналістики, що застосовується для розв'язання ідентифікаційних завдань, які виникають
під час розслідування злочинів.
Криміналістична ідентифікація
в судовій і слідчій практиці має важливе значення. Вона дозволяє
встановити конкретні події злочину та осіб, що його скоїли, розшукати та розпізнати будь-які об'єкти злочинного вчинку. У цьому плані доказування за кримінальною справою можна інтерпретувати як ідентифікаційний процес, що здійснюється різними
методами пізнання істини, в тому числі
окремим методом криміналістики, яким є криміналістична ідентифікація.
§2. Види, об'єкти, суб'єкти ідентифікації
Криміналістична ідентифікація - це процес дослідження для встановлення тотожності. Вона має свою структуру та методику і
в цілому називається видом ідентифікації.
Види ідентифікації класифікують
за різними підставами. За рівнем досягнутої індивідуалізації
ідентифікацію ділять на індивідуальну та встановлення групової
належності (групову ідентифікацію).
Під час індивідуальної ідентифікації
встановлюється конкретна тотожність, тобто
те, що даний об'єкт є саме тим, що спостерігався раніше або залишив сліди. У разі встановлення групової належності з'ясовується лише те, що об'єкт
відноситься до певної групи (роду, виду, системи тощо). Тобто під час індивідуальної ідентифікації встановлюється конкретна тотожність, а разі встановлення групової належності - подібність (віднесення об'єкта, що залишив сліди, до групи,
роду, виду).
Суть будь-якого
виду ідентифікаційного процесу складається з порівняння ідентифікаційних
ознак та властивостей ідентифікаційного об'єкта
з їх відображеннями в об'єкті ідентифікуючому. Порівнянню можуть підлягати:
безпосередньо ідентифікований
предмет з відображеннями його ознак, як, наприклад, взуття з його слідом, знаряддя злому з об'ємним
слідом тиску;
безпосередньо ідентифікований
об'єкт з його уявним образом - слідом пам'яті, закарбованим
людиною, допускається під час упізнання
людей та речей;
нарешті, порівнюватися
можуть лише відображення ознак ідентифікованого об'єкта, як це буває під час ототожнення людини за
відбитками пальців рук, тобто ідентифікації цілого за його
частинами.
З наведеного вище видно, що в усіх випадках ідентифікації фігурують
лише матеріальні або ідеальні відображення. Виходячи з цього, криміналістичну ідентифікацію, на відміну від ідентифікації як загального методу, є сенс розділити за видами відображень на:
ідентифікацію за матеріальнофіксованими
відображеннями;
ідентифікацію за ідеальними
слідами-відображеннями (уявними образами, слідами пам'яті).
Порівнювальне дослідження
матеріальних та ідеальних відображень розпізнається за засобами, методами
та процесуальними формами, які застосовуються. Ідентифікація за матер- іальним слідом-відображенням, як правило, виконується
спеціалістом з використанням різних технічних засобів та методів
у формі судової експертизи, яку призначає слідчий.
1 ... 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 ... 206 Повернутися на початок книги
